27.02.2014 Справа № 920/209/14
За позовом: Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар», м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Київ
про визнання договору недійсним
СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ
Секретар судового засідання С.М. Шаповал
За участю представників:
від позивача: Мирославський С.В., Новікова Н.В.
від відповідача: Мартиненко В.М.
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС».
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні.
Третя особа пояснень по справі не надала, в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи булла повідомлена належним чином.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Позивач вважає, що договір відступлення права вимоги від 10.01.2008р., згідно якого первісний кредитор - ТОВ «ЮВС» передало новому кредитору - ТОВ «ЛеСтар» право вимоги боргу від боржника - САП «Родючисть» у формі ТОВ, є фіктивним.
Позовні вимоги САП «Родючисть» у формі ТОВ обґрунтовує тим, що з наданих до матеріалів справи № 920/1543/13 органами статистики копії фінансових звітів та звітів про фінансові результати ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки вбачається, що ТОВ «ЛеСтар» ніколи не ставив на свій баланс фінансові та майнові права у тому числі права вимоги від позивача, і відповідно підписуючи договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 р з ТОВ «ЮВС» вчинив це без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, оскільки фактично не прийняв і не поставив собі на баланс право вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до ст. 139 ГК України майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Позивач вказує на невідповідність положень оспорюваного договору обставинам відображеним у балансах та фінансовій звітності ТОВ «Лестар», що порушує норми вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказує на ознаку його фіктивності відповідно до ст. 234, 215 ЦК України.
Відповідно до п. 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» порушує законні права та інтереси позивача, оскільки є фіктивним і укладений не з метою викупу кредиторської заборгованості, оскільки заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою позивача та актом звірки розрахунків за період з 01.01.2007 року по 07.05.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (на що посилається позивач в обґрунтування своїх вимог).
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним. (ч. 2 ст. 234 ЦК України).
Таким чином, є всі підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ТОВ «ЮВС» 10.01.2008 року, є фіктивним, тобто не спрямований на створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» (40009, м. Суми, вул. Білопільське шосе, 24, код ЄДРПОУ 35539968) на користь Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (42302, Сумська область, Сумський район, с. Склярівка, вул. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 19369021) судовий збір в сумі 1218,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 28.02.2014
Суддя С.О. Миропольський