26 лютого 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.
секретар: Тодоряк Г.Д.
за участю представника відповідача Мігоряну С.Д.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Глибоцької селищної ради Чернівецької області про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на 23/100 частини земельної ділянки, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, Глибоцької селищної ради Чернівецької області про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на 23/100 частини земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 вересня 1998 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4, який був розірваний 03 жовтня 2008 року.
Вказує, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року за ним було визнано право власності на 23/100 частин будівельних матеріалів та обладнання, витрачених на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.
Зазначає, що за час шлюбу вони із колишньою дружиною набули земельну ділянку площею 0,0966 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 березня 2004 року виданий на ім'я ОСОБА_4
Вважає, що зазначена земельна ділянка згідно ст. 89 ЗК України є спільною сумісною власністю.
У зв'язку із наведеним просив суд:
№ 22ц-213 головуючий по 1 інстанції Григорчак Ю.П.
Категорія: 45 доповідач Кулянда М.І.
визнати недійсним акт державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 067161, виданий 04 березня 2004 року, зареєстрований за № 101, кадастровий номер 7321055100:01:005:0011;
визнати на ним право власності на 23/100 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування із задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що визнання за позивачем права власності на будівельні матеріали не є підставою для набуття прав власності на частину земельної ділянки у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 1998 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4, актовий запис № 58.
Даний шлюб був розірваний 11 серпня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, актовий запис № 104.
Рішенням № 90-7/03 сесії селищної ради IV-го скликання від 24 жовтня 2003 року ОСОБА_4 безоплатно передано у власність земельну ділянку, площею 0,1645 га по АДРЕСА_1.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 березня 2004 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0966 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 23/100 частин будівельних матеріалів та обладнання, витрачених на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано доказів, того, що на спірній земельній ділянці знаходиться завершений будівництвом житловий будинок, який введений в експлуатацію і зареєстрований в установленому законом порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання права власності на 23/100 частини вказаної земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про незастосування ст. 120 ЗК України є безпідставними,оскільки на спірній земельній ділянці завершений будівництвом житловий будинок як об'єкт права власності відсутній. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норма матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: