Справа № 459/4993/13 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/783/831/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія: 32
18 лютого 2014 року м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,
секретаря: Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,-
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з відповідача в користь позивача 9000 гривень моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Рішення суду оскаржив відповідач - державне підприємство (далі-ДП) "Львіввугілля", просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої доводи апелянт обґрунтовуває тим, що в отриманні позивачем професійного захворювання відсутня вина роботодавця. На думку апелянта, позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити факт заподіяння йому моральної шкоди. Стверджує, що позивач, у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, згідно з законодавством, отримував заробітну плату в підвищеному розмірі, додаткову відпустку, а тому підстав для відшкодування йому моральної шкоди підприємством немає. Крім того, вважає, що належним відповідачем у даній справі є відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області або правонаступник шахти №1 «Червоноградська» - державне підприємство «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» ВСП Західно-Українська дирекція з ліквідації шахт, яка не відноситься до структури ДП «Львіввугілля».
В судове засідання сторони не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с.76, 77), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.197, ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 до 07.02.2006 року працював на виробничих підрозділах (шахтах) ДП "Львіввугілля" та виконував роботу підземного гірничого робітника очисного забою та підземного гірника (а.с.6).
Останнім місцем праці позивача була «Шахта «Лісова», яка є відокремленим підрозділом ДП «Львіввугілля».
Висновком Львівської обласної МСЕК від 22.06.2006 року позивачеві вперше встановлено 45% втрати працездатності та третю групу інвалідності безтерміново у зв'язку з професійним захворюванням з діагнозом: антракосилікоз 1 ст., хронічний бронхіт, емфізема легень ДН ІІ ст., відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.03.2006 року (а.с.7, 8).
У зв'язку з наявністю вказаних захворювань та наданих позивачем виписок з історії хвороби, позивач неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності з 01.01.2006 року, та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими обов»язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд соціального страхування.
Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 30.03.2007 року, виключено частину третю статті 34, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, з 01.01.2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року вказані вище зміни визнав конституційними з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю (далі-КЗпП) України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
З огляду на викладене та враховуючи факт встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності 22.06.2006 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодування йому моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, підлягає компенсації за рахунок роботодавця - ДП «Львіввугілля» на підставі норм ст.ст.23, 1167 ЦК України та ст.ст.153, 237-1 КЗпП України.
Правильним є також висновок суду про непропущення позивачем строку позовної давності, оскільки відшкодування моральної шкоди позивач пов»язує з отриманням ушкодження здоров»я (п.3 ч.1 ст.268 ЦК).
Посилання апелянта на те, що ДП «Львіввугілля» не може бути належним відповідачем, є безпідставними, оскільки відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.03.2006 року (п.15), професійне захворювання у позивача виникло внаслідок роботи в підземних гірничих виробках, в тому числі й під час роботи на «Шахті «Лісова» з 1995 року по 2006 рік (10 років 5 місяців) на посаді підземного гірника очисного вибою, яка є відокремленим підрозділом ДП «Львіввугілля».
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними Постановою від 25.05.2001 року №5, моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків .
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року регламентовано, що громадяни, яким встановлена постійна втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності
Таким чином, з урахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і непорушного блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заявлена вимога є обґрунтованою і факт спричинення моральної шкоди позивачеві ушкодженням здоров"я на виробництві доведеним.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки він відповідає засадам розумності та справедливості за встановлених обставин у справі з урахуванням тривалості роботи в шкідливих умовах, встановленого позивачеві ступеня стійкої втрати працездатності, інвалідності, характеру отриманого ушкодження здоров"я та наслідків від такого ушкодження для позивача.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу державного підприємства "Львіввугілля" відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Береза В.І.
____________Штефаніца Ю.Г.