Справа № 204/2588/13-ц
Провадження № 2/204/89/14
22 січня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі - Таран К.В.
за участю: позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
відповідачки - ОСОБА_3
представників відповідачки - ОСОБА_4, ОСОБА_5
третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
представників третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_9, ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування після померлого батька та діда, -
09 квітня 2013 року позивачка звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради № 218/2 від 21.10.2011 року ОСОБА_10 надано статусу дитини-сироти, а рішенням від 18 листопада 2011 року за №240 цією ж райрадою її ОСОБА_1, було призначено його опікуном. ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить актовий запис за № 665 від 28 листопада 2001 року, зроблений Красногвардійським відділом РАГС м. Дніпропетровська, де його батьком записаний ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року (актовий запис №9316 від 27 листопада 2007 року в Книзі реєстрації смертей, зроблений відділом реєстрації смерті дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області). При житті ОСОБА_13 належала на праві спільної часткової власності 1/9 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло №3515-98, виданим Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» 07 грудня 1998 року. Заповіту померлий ОСОБА_13 не залишив, тому його частку квартири після смерті повинні успадкувати спадкоємці першої черги, а саме: батько ОСОБА_14, мати ОСОБА_12, та син ОСОБА_10. Батьки померлого на час його смерті з ним не проживали, тому для прийняття спадщини після нього згідно до частини 1 статті 1269 ЦК України повинні були надати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Заяви від них до нотаріальної контори у встановлений Законом термін (частина 1 статті 1270 ЦК України) подані не були. Таким чином, можна вважати, що вони не прийняли свої частки спадщини (частина 1 статті 1272 ЦК України). На час смерті свого батька ОСОБА_10 проживав з ним та своєю матір'ю за адресою, яка вказана в позові, і, де мешкає по теперішній час зі нею після смерті його матері. Відмову від імені неповнолітнього ОСОБА_10 його мати не заявляла. Таким чином, він успадкував належну батькові 1/9 частку квартири АДРЕСА_2. Вона живе з онуком відособлено, зав'язків з родиною його батька не підтримує. Вони також не цікавляться життям ОСОБА_10. Про смерть дідуся ОСОБА_10 ОСОБА_14 вона дізналася випадково, на початку березня 2013 року. Він помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року (актовий запис № 8020 від 11 листопада 2010 року, зроблений відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції). ОСОБА_14 належала на праві спільної часткової власності 1/9 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло №3515-98, виданим Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» 07 грудня 1998 року. Крім того, після смерті доньки ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року, він успадкував ? частину від 1/9 частки квартири АДРЕСА_2, що належала їй на праві спільної часткової власності і підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло №3515-98, виданим Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» 07 грудня 1998 року. На час смерті вона мешкала разом з батьками, інших спадкоємців не мала. Таким чином, після смерті ОСОБА_14 успадкуванню підлягала 1/6 частина вказаної квартири: 1/9 (його частка) + 1/18 (успадкована після доньки). 23 березня 2010 року ОСОБА_14 склав заповіт, посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрований у реєстрі за № 3-647, в якому спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_3. ОСОБА_10 є неповнолітньою дитиною, яка згідно до статті 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту спадкує половину долі, що належала б кожному зі спадкоємців при спадкуванні по закону. Тобто після смерті дідуся ОСОБА_10 повинен успадкувати обов'язкову долю. Після смерті ОСОБА_14 залишилися слідуючи спадкоємці по закону: його дружина ОСОБА_18, сини: ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_7, дочки: ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_4 та онук: ОСОБА_10 (син померлого ОСОБА_13). Таким чином, при праві на обов'язкову долю та при наявності десяти спадкоємців по закону ОСОБА_10 успадкує після діда 1/120 частину спірної квартири (1/6 : 10 = 1/60 потім 1/60 : 2 = 1/120). Як бабуся та як опікун (стаття 67 ЦК України), вона повинна приймати заходи що до захисту громадських прав та інтересів свого онука та підопічного. Вважає, що термін для прийняття спадку після діда пропущений з поважної причини, бо в неї не було ніякої можливості дізнатися про смерть дідуся, якби не випадок. Вони живуть з дитиною удвох, матеріальний дохід їх родини дуже малий, тому сплата судового сбіру по цій справі є для неї дуже значною, і вона вимушена просити суд про звільнення від цієї сплати. Просила на підставі ст. ст. 67, 1241, 1266, 1268, 1270, 1272 ЦК України, визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_13; визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/120 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування обов'язкової долі після померлого діда ОСОБА_14; враховуючи тяжкий матеріальний стан, звільнити мене, ОСОБА_1, від сплати судового збору.
У судовому засіданні позивачка та представник позивачки заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідачка та представники відповідачки кожен окремо заперечувала проти заявлених позовних вимог та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідачка надала письмові заперечення проти позову (а. с. 106, 107) в яких зазначила, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі. Є безпідставним твердження позивача про те, що на час своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 року офіційним і постійним місцем проживання її рідного брата ОСОБА_13 була адреса Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, а тому її батько ОСОБА_14 та її матір ОСОБА_12 повинні вважатися такими, що не прийняли спадщину після смерті свого сина ОСОБА_13, оскільки проживали окремо від сина за адресе АДРЕСА_2. В дійсності її брат ОСОБА_13 ніколи не проживав однією сім'єю з ОСОБА_20, померлою ІНФОРМАЦІЯ_11 року та своїм сином ОСОБА_10. Постійним місцем проживання та реєстрації ОСОБА_13, а також і місцем його смерті, була квартира АДРЕСА_2, в якій також постійно проживали і були зареєстровані їх батьки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 Таким чином, її батьки вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_13, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. За таких обставин, ОСОБА_10, як неповнолітній син її брата ОСОБА_13, мав би право на 1/27 частину спірної квартири, тобто на 1/3 частку від 1/9 частини квартири, право на яку за життя належало ОСОБА_13 Не можуть бути визнані обґрунтованими також вимоги позивачки стосовно права неповнолітнього ОСОБА_10 на обов'язкову частку у спадщині після смерті його діда ОСОБА_14, оскільки в ч. 1 ст. 1241 ЦК України, на яку посилається позивач, в коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, онуки спадкодавця не входять. Неповнолітній ОСОБА_10 міг би спадкувати після смерті свого діда ОСОБА_14 лише на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, але за умови якщо ОСОБА_14 не склав заповіт на її користь, за наявності якого її брат ОСОБА_13 не міг спадкувати за законом, як би він був живим на час відкриття спадщини. Просила в позові відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_6 та його представники кожен окремо заперечували проти заявлених позовних вимог та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. ОСОБА_6 надав до суду заперечення які є тотожними із запереченнями ОСОБА_3
У судовому засіданні треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_9 кожен окремо заперечували проти заявлених позовних вимог та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. ОСОБА_9 надав до суду заперечення які є тотожними із запереченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_6
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Інші сторони у судове засідання не з'явились.
Заслухавши пояснення сторін, пояснення свідків ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено у судовому засіданні, рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради № 218/2 від 21.10.2011 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статусу дитини-сироти (а. с. 5).
Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради від 18 листопада 2011 року за №240 ОСОБА_1, було призначено опікуном ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.4).
ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 виданим 28 листопада 2001 року відділом реєстрації актів громадського стану Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, відповідний запис за № 665 (а. с. 7). У вказаному Свідоцтві про народження ОСОБА_10 батьком дитини записаний ОСОБА_13.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» м. Дніпропетровська 07.12.1998 року, квартира АДРЕСА_2 належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_6 (а. с. 8).
ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року у віці 30 років, що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданим 27 листопада 2007 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за № 9316 (а. с. 9). Заповіту ОСОБА_13 не залишив.
ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року у віці 73 роки, що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть виданим 11 травня 2011 року відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис за № 8020 (а. с. 10). ОСОБА_14 залишив заповіт на ОСОБА_3
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-3108, на підставі статті п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивльного кодексу України від 16.02.2003 року та ст. 529 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року спадкоємцем зазначеного у цьомц свідоцтві майна ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року є її батько ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 - ? частки, її мати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 - ? частки. Спадщина, на яку в указаних частинах видано це свідоцтво, складається з однієї дев'ятої частини квартири АДРЕСА_2 (а. с. 13).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 жовтня 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 5-2293, на підставі заповіту, посвідченого Третьою дніпропетровською нотаріальною конторою 23 березня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3-647, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з однієї дев'ятої частини квартири АДРЕСА_2, житлова площа квартири 83,2 кв.м., загальна площа квартири 147,2 кв. м., що належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» м. Дніпропетровська 07.12.1998 року, розпорядження № 3515-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» у реєстрову книгу за № 297п-62-123, реєстраційний номер 31762216 з якої 1/8 частина належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_13, а 1/18 частина померлій ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_17, спадкоємцем яких був їх батько ОСОБА_14, який прийняв спадщину, але не оформив своїх прав (а. с. 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу на право спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За життя ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та співвласники спірної квартири свої частки не визначали, тому відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.
Оскільки заповіту ОСОБА_13 не залишив, на успадкування майна після його смерті у вигляді частини квартири АДРЕСА_2 мають першочергове право: батько ОСОБА_14, мати ОСОБА_12, та син ОСОБА_10 (неповнолітній син померлого).
ОСОБА_14 належала на праві спільної часткової власності 1/9 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло №3515-98, виданим Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» 07 грудня 1998 року. Крім того, після смерті доньки ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року, він успадкував ? частину від 1/9 частки квартири АДРЕСА_2, що належала їй на праві спільної часткової власності і підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло №3515-98, виданим Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» 07 грудня 1998 року.
23 березня 2010 року ОСОБА_14 склав заповіт, посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрований у реєстрі за № 3-647, в якому спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_3. ОСОБА_10 є неповнолітньою дитиною, яка згідно до статті 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту спадкує половину долі, що належала б кожному зі спадкоємців при спадкуванні по закону. Тобто після смерті дідуся ОСОБА_14 неповнолітній ОСОБА_10 повинен успадкувати обов'язкову долю.
Суд критично ставиться до показань наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_19, яка пояснила, що товаришує з ОСОБА_3, знає що брат відповідачки був неблагополучним, їй невідомо чи є в нього інші діти та близько за сім місяців до смерті ОСОБА_13 вона його не бачила; свідком ОСОБА_21, яка пояснила, що є братом покійного ОСОБА_13, однак що в нього є сім'я не знала та свідка ОСОБА_22, яка пояснила, що працює тривалий час продавцем у магазині, що належить ОСОБА_3, знає, що у сторін у справі після смерті батька виник майновий спір. Так, жоден зі свідків не підтвердив та не спростував обставини викладені у позовній заяві.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що право неповнолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкування частини квартири АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_13 та дідуся ОСОБА_14 порушено. Однак, враховуючи те, що позивачкою не доведено факт прийняття спадщини матір'ю неповнолітнього після смерті батька ОСОБА_13, не надано доказів звернення опікуна ОСОБА_10 у визначеному Законом порядку прийняття спадщини з відповідною заявою, не надано до суду відмови нотаріуса та не заявлено вимоги щодо визнання вищезазначених свідоцтва про право на спадщину за заповітом та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними (а. с. 75-91), суд вважає за необхідне відмовити у задоволені заявлених позовних вимог, як передчасно заявлених.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, враховуючи майновий стан позивачки віднести витрати по сплаті судового забору за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 80, 81, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_9, ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування після померлого батька та діда - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя О. В. Нізік