Провадження 204/1049/14-к
1-кп/204/130/14
26 лютого 2014 року Красногвардійський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, освіта середня, неодруженого, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-10.12.2009 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 69, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України, до 2 років позбавлення волі. Звільнений 01.08.2011 року з Жовтоводської ВК Дніпропетровської області № 26 по відбуттю строку покарання,
- у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, - суд
31.01.2014 року ОСОБА_4 , приблизно о 13.00 годині в урні для сміття, неподалік ЦР «Озерка» по вул. Боброва біля будинку №24 у м. Дніпропетровську, побачив предмет схожий на кастет, та у нього раптово виник злочинний намір, спрямований на його носіння без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , знаходячись у зазначеному місці та час, підібрав вказаний предмет після чого став носити його при собі в легкодоступному місці, маючи можливість швидко його застосувати, і з яким пересувався по вулицях міста Дніпропетровськ.
Відповідно до п. 13 ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року, в обов'язки міліції входить: давати дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення холодної зброї, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів. Крім того, згідно п. 33 ст. 4 Указу Президента України № 383/2011 від 06.04.2011 року «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України», на міліцію покладено забезпечення функціонування дозвільної системи. Відповідно до ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» № 576 від 12.10.1992 року, холодна зброя належить до предметів, на які поширюється дія дозвільної системи. Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року затверджена «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», яка визначає в тому числі, порядок видачі дозволів на придбання, зберігання, носіння і перевезення холодної зброї.
ОСОБА_4 порушуючи законодавство України у сфері дії дозвільної системи, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 31.01.2014 року, приблизно о 14.30 годині, був зупинений працівниками міліції біля будинку № 15 по вул. Чичеріна у м. Дніпропетровську за розпиття пива, після складання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_4 , у службовому приміщенні Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Філософська 5, під час проведення огляду 31.01.2014 року в період часу з 14.40 години до 15.00 години, у присутності двох понятих, у лівій зовнішній кишені куртки чорного кольору, виявлено та вилучено предмет схожий на кастет, який згідно з висновком експерта № 66/03-17 від 04.02.2014 року, є контактною не клинковою холодною зброєю ударно-дробільної дій. Даний предмет виготовлений саморобним способом за типом «кастетів», який ОСОБА_4 носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Органом досудового слідства умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у носінні кастету без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України.
17 лютого 2014 року у даному кримінальному провадженні між прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора та підозрюваним ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України в обсязі підозри.
ОСОБА_4 повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, яке буде застосовано до нього в разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Крім того, відповідно до укладеної угоди сторони погодили покарання ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 263 КК України, у вигляді 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених п. 3, 4 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 17 лютого 2014 року відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, раніше судимий, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, суд вважає, що узгоджена міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Угоду від 17 лютого 2014 року про визнання винуватості укладену між прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за якою призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. 3,4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти органи кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речовий доказ:
- предмет схожий на кастет, який знаходиться на зберіганні у камері схову речових доказів Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 905) - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1