Справа № 463/2171/13 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/783/887/14 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 34
04 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,
з участю секретаря Гацій І.І.,
з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 вересня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЛКП «№503», про відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття,-
Рішенням суду від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 6903 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 в дохід держави 214 грн. 60 коп. судових витрат.
Рішення суду та додаткове рішення оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_6 В апеляційних скаргах стверджують про порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджують, що залиття сталося не з їх вини. Посилаються на те, що їх будинок знаходиться на капітальному ремонті з 2006 року, оскільки перебуває в аварійному стані. Зазначають, що згідно з актом комісії ЛКП «Віра» від 18.08.2011 року, перекриття під приміщенням кухні та санвузла квартири АДРЕСА_2, знаходиться в незадовільному технічному стані. Стверджують, що неодноразово звертались в ЛКП із заявами щодо складання актів про незадовільний стан перекриття в будинку між 3 та 2 поверхами. Просять рішення суду та додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційних скарг, що аналогічні їх доводам, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій і проживає. (а.с.13)
Вказана вище квартира знаходиться на 2-ому поверсі будинку.
На 3-ому поверсі розміщена квартира АДРЕСА_2, мешканцями якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Актом комісії ЛКП «Віра» (ЛКП «№503») від 16 серпня 2002 року встановлено, що в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 залито стелю і кут двох стін кімнати, причиною залиття є халатне відношення до сантехнічних приладів мешканки квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (а.с.10)
Актом комісії ЛКП «Віра» ( ЛКП «№503») від 3 травня 2003 року встановлено, що 1 травня 2002 року відбулося залиття кімнати в квартирі АДРЕСА_1, однією з причин залиття є халатне відношення до сантехнічних приладів мешканки квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2, але дане питання є спірне. (а.с.9,14)
Актом комісії ЛКП «Віра» ( ЛКП «№503») від 16 серпня 2011 року встановлено, що водопровідні та каналізаційні труби в квартирі АДРЕСА_2 на момент обстеження не протікають, але у зв»язку з довготривалою експлуатацією потребують заміни, а тому ОСОБА_2 запропоновано надати доступ для заміни водопровідної та каналізаційної мережі в кухні квартири, однак остання категорично відмовилась. Також комісією обстежено кватиру АДРЕСА_1, яка розташована поверхом нижче і виявлено, що в житлових кімнатах є сліди затоплення, причини затоплення не виявлено. (а.с.7)
Актом комісії ЛКП «Віра» ( ЛКП «№503») від 15 листопада 2011 року встановлено, що на стелі та стінах кімнат квартири АДРЕСА_1 є сліди затоплення та обвисання стелі площею до 4-х кв.м., причиною є халатне відношення до сантехнічних приладів мешканців квартири АДРЕСА_2. (а.с.11)
Згідно з звітом про оцінку розміру відшкодування збитків при залитті квартири за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що вартість таких становить 6903 грн. (а.с.а.с.21-22, 89-99)
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що затопленнями квартири позивачки відповідачі завдали останній матеріальну шкоду.
Висновок суду відповідає обставинам справи та дослідженим доказам.
А тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що неправомірними діями відповідачів позивачці завдано матеріальну шкоду, та про наявність підстав для відповідальності відповідачів за завдану шкоду.
Посилання апеляційної скарги на те, що затоплення сталось не з вини відповідачів, а у зв»язку з аварійністю будинку АДРЕСА_1, колегією суддів не приймається до уваги з наступним.
За змістом ч.2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, а тому обов"язок довести відсутність вини у завданні шкоди є обов"язком відповідача.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами, в розумінні ст. 57 ЦПК України, є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак відповідачами не подано належних і допустимих доказів щодо відсутності їх вини у завданні шкоди. Зокрема, останніми клопотання про призначення експертизи для спростування покликання позивачки на їх вину у залитті квартири не подавалось.
Щодо твердження апелянтів про незадовільний стан перекриття між квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у вказаному будинку, у зв»язку з чим останні зверталися із заявами в ЛКП, то колегією суддів береться до уваги, що саме відповідачка своїми діями, які полягали у категоричній відмові надати доступ до своєї квартири, створила перешкоди для заміни водопровідної та каналізаційної мережі, мотивуючи свою відмову вимогою надати інше житло. (а.с.7-8)
Посилання апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі у зв»язку з її відселенням в 2005 році в іншу квартиру за адресою : АДРЕСА_3, колегією суддів визнається безпідставним, оскільки особисто ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказала адресу проживання АДРЕСА_2 (а.с.161).
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на належні і допустимі докази та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачка є інвалідом 1 групи, та, що відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, такий стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволення чи відхилення частини вимог, а тому підставно стягнув з відповідачів в дохід держави судовий збір в розмірі 214грн. 60 коп.
Визнаючи розмір судового збору суду першої інстанції керувався п.п. п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення та додаткове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішень суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 вересня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мікуш Ю.Р. Ніткевич А.В.