ЄУН 193/225/14-ц
Провадження № 2/193/122/14
26 лютого 2014 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
судді Шумської О.В.
при секретарі Палій Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
12 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що 05 серпня 2000 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований В/РАГС Софіївського РУЮ Дніпропетровської області (актовий запис №33).
Від шлюбу з відповідачем мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сім'єю вони проживали до 2007 року. Спільне життя з відповідачем не склалося.
На даний час шлюбні відносини між ними припинені.
За цих обставин, сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими, а тому позивач просить суд шлюб розірвати.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, на задоволенні позову наполягає, посилаючись на обставини, викладені у поданій до суду позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, просить розглянути справу за її відсутності, про що надала до суду відповідну заяву.
Відповідач ОСОБА_2, будучи у встановленому чинним законодавством порядку увідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України. Згідно ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований В/РАГС Софіївського РУЮ Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 33, що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1, виданого виконкомом В/РАГС Софіївського РУЮ Дніпропетровської області (а.с. 3). Від цього шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 73, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2, виданого відділом РАГС Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 4). Шлюбні відносини між сторонами припинились, ніхто не бажає примирення, тому спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим.
Спору про поділ майна між сторонами немає.
Згода на утримання дитини досягнута.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права.
Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу вважає за необхідне з'ясувати прізвище подружжя після розірвання шлюбу.
Норма ст. 113 СК України передбачає, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно із положеннями ч. 8 ст. 235 ЦПК України, які на підставі ч. 8 ст. 8 ЦПК України застосовуються і до позовного цивільного судочинства, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не заявлено суду про намір зміни свого прізвище на попереднє, яке вона змінила під час укладення та реєстрації шлюбу з відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність залишення прізвища позивача без змін «ОСОБА_1».
Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 212-215, 218, 224-233 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 05 серпня 2000 року В/РАГС Софіївського РУЮ Дніпропетровської області (актовий запис № 33), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище - «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В. Шумська