83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.02.2014 Справа № 905/9040/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю. В.
при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс", м. Донецьк
до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк
про визнання права власності.
за участю представників сторін:
від позивача: Іванова Л.С. - за довір. від 02.01.2014 р. б/н
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він 06.11.2013р. звернувся до Управління Донецької міської ради «Єдиний дозвільний центр» з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач зазначив, що відповідачем в усному порядку було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки об'єкт - торгівельний павільйон, який розташований на земельній ділянці не є нерухомим майном.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог. Просив суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс" право власності об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Комунарів, 6, павільйон № 8.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
14.12.2014 р. між громадянином Семеновим Олександром Олександровичем (Продавець) та Єрофєєвим Єгором Олександровичем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, в якому відповідно до п.1 Продавець продав, а покупець купив торгівельний павільйон площею 37,4 кв.м. з наступними характеристиками: фундамент- шлакобетонний, стіни - металевий корпус обшитий гіпсокартоном з утеплювачем, перегородки - гіпсокартон, перекриття - металеві кутки підшиті, дах - сумісна покрівля - залізо, керамічна плітка, вікна - металопластикові, зовнішня відділка -пофарбування, внутрішня відділка - пофарбування.
Відповідно до п. 4 Договору зазначено, що торгівельний павільйон, який є предметом цього договору, розміщений на земельниій дялінці площею 41,00 кв.м., яка має кадастровий номер 1410136300:00:018:0929.
Договір зареєстрований в реєстрі за № 8251 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Мангушем Андрієм Миколайовичем.
Згідно п. 1.2, 1.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс", одним з засновників є Єрофєєв Єгор Олександрович, частка якого складає 50 % статутного капіталу, яка сформована майном - торгівельним павільйоном, площею 37,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Комунарів, 6, павільйон № 8.
Відповідно до акту прийому-передачі майна від 22.12.2010 р. учасник Єрофєєв Є.О. передає до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс" торгівельний павільйон площею 37,4 кв.м., розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Комунарів, 6, павільйон № 8.
07.05.2013 р. між позивачем та Донецькою міською радою укладено договір користування земельною ділянкою №4/5713, в якому пунктом 1.1. передбачено, що Розпорядник (Донецька міська рада) дозволяє користувачеві (Позивачу) використовувати земельну ділянку загальною площею 41,00кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Комунарів, 6, павільйон № 8.
Пунктом 3.1. цього Договору визначено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та реєстрації в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради та діє до моменту оформлення та державної реєстрації права на земельну ділянку відповідно до діючого законодавства, але не більше ніж одного року.
Позивач 06.11.2013р. звернувся до Управління Донецької міської ради «Єдиний дозвільний центр» з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте відповіді на зазначене клопотання не отримав.
На думку позивача, відповідач в усному порядку у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовив, оскільки торгівельний павільйон № 8, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1410136300:00:018:0929 не є нерухомим майном, проте жодних документальних підтверджень цього не надано, що й обумовило звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Частина 1 ст.16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно) яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В той же час, на підтвердження існування спору між позивачем та відповідачем до матеріалів справи надано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06.11.2013 р. для оренди строком на 5 років. Зазначене клопотання не є належним та допустимим доказом існування спірних відносин щодо права власності на спірний об'єкт.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс" до Донецької міської ради про визнання права власності, є передчасними, оскільки, порушення права власності, як певна обставина, не настала.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс" до Донецької міської ради про визнання права власності - задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтай Плюс" до Донецької міської ради про визнання права власності.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 03.03.2014 р.
Суддя Ю.В. Бокова