20 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6131/13-а
Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Романішина В.Л.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
В серпні 2013 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2013р. №0102081703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 1755,86 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що вона не являється платником земельного податку на підставі п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, оскільки вона є платником єдиного податку. Право користування земельними ділянками під багатоквартирними житловими будинками, в яких знаходяться належні позивачу на праві власності нежилі приміщення, позивачем не набуто.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. позов ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час прийняття постанови суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що передача суб'єктам господарювання в оренду об'єкту, який розташований на земельній ділянці, є наслідком виникнення права на використання земельної ділянки в підприємницькій діяльності саме в інших суб'єктів господарювання, а не у орендодавця.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.04.2004р. ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області, перебуває на обліку як платник податків в Ізмаїльській ОДПІ Одеської області ДПС .
31.05.2012р. Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС позивачу було видано Свідоцтво про сплату єдиного податку серії А №579909, згідно якого видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Місцем провадження господарської діяльності зазначено м.Ізмаїл, вул. Некрасова, 2, вул.Клушина, 4Г/1.
01.10.2012р. між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення НОМЕР_1, за умовами якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в тимчасове користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною корисною площею 232,8 кв.м для розміщення кафе.
03.06.2013р. Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0102081703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 1755,86 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов правомірного висновку про наявність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно п. в) ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Роз'яснення із цього питання також надане ДПС України в Узагальнюючій податковій консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями, затвердженій наказом ДПС України від 23 листопада 2012 року №1051.
Так, у роз'ясненні зазначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу). У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
Як зазначалось вище, згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а місцем провадження діяльності, в тому числі, АДРЕСА_1. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що приміщення по АДРЕСА_1 використовується позивачем саме в якості фізичної особи-підприємця для провадження нею підприємницької діяльності.
Як наслідок, у податкового органу були відсутні підстави для визначення ФОП ОСОБА_2 зобов'язань із земельного податку, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013р. №0102081703 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Згідно п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.1, 205, 207, 244-2 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0102081703 від 03 червня 2013 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Димерлій О.О.
Єщенко О.В.