04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4306/13-а
Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - ОСОБА_1
- Лук'янчук О.В.
в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Начальника Одеського гарнізону в особі житлової комісії Одеського гарнізону, Військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісія військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в особі житлової комісія військової частини НОМЕР_2 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання діяння неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Начальника Одеського гарнізону в особі житлової комісії Одеського гарнізону, військової частини (далі Вч) НОМЕР_1 в особі житлової комісія Вч НОМЕР_1 , Вч НОМЕР_2 в особі житлової комісія Вч НОМЕР_2 , Квартирно-експлуатаційного відділу (далі КЕВ) м. Одеси, Державної казначейської служби (далі ДКС) України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Одеської міської ради про:
- визнання неправомірними діяння (дії/бездіяльність) ДКС України та Міністерства оборони України в особі підпорядкованих органів, установ і організацій, щодо обов'язку забезпечити її житлом протягом трьох років;
- зобов'язання Міністерства оборони України та підпорядкованих йому інших відповідачів забезпечити відповідача житлом за рахунок коштів з державного бюджету України в порядку, визначеному Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737, а саме:
- КЕВ м. Одеси - розподілити квартиру позивачу та членам її сім'ї, які знаходяться на квартирному обліку, підготувати список розподілу жилої площі, в якому зазначено, що позивачу та членам її сім'ї розподілена квартира;
- житловій комісії Одеського гарнізону та Вч А-0800 і А-3571 - погодити список розподілу жилої площі, в якому зазначено, що позивачу та членам її сім'ї, розподілена квартира та направити начальнику Одеського гарнізону для затвердження;
- начальника Одеського гарнізону - затвердити список жилої площі, в якому зазначено, що позивачу та членам її сім'ї, розподілена квартира;
- начальника Одеського гарнізону - направити до Міністерства оборони України список розподілу житлової площі в якому зазначено, що позивачу та членам її сім'ї, розподілена квартира.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона проходила службу в Вч НОМЕР_2 . 31 травня 2001 року рішенням №4 житлової комісії Вч НОМЕР_3 (в теперішній час Вч НОМЕР_1 ) була зарахована в чергу на отримання житла. Наказом командира Вч НОМЕР_2 (по строєвій частині) №071-пм від 29 грудня 2006 року, на підставі наказу командира Вч НОМЕР_1 від 28 вересня 2006 року №26-ПМ, позивач була виключена зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас на підставі п. 63 пп. "г" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗС України - у зв'язку з реформуванням ЗС України (скорочення штатів).
Рішенням житлової комісії Вч НОМЕР_2 від 14 грудня 2006 року (протокол №32), позивач була переведена у списки осіб, маючих право на позачергове отримання житла, яке до теперішнього часу не отримала, незважаючи на приписи п.8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", щодо зобов'язання забезпечити житлом протягом трьох років після звільнення, що стало підставою її звернення до суду з адміністративним позовом.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених в уточненому адміністративному позові.
Представники відповідачів позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Представник ДКС України в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, письмові заперечення на адміністративний позов не подавав.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У період проходження військової служби, рішенням житлової комісії №4 від 14 травня 2001 року Вч НОМЕР_3 ОСОБА_2 була зарахована в чергу на отримання житла.
Наказом командира Вч НОМЕР_2 №071-пм від 29 грудня 2006 року, позивач була виключена зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас на підставі п. 63, пп. "г" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗС України - у зв'язку з реформуванням ЗС України та рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_2 від 14 грудня 2006 року (протокол №32) була переведена у списки осіб, маючих право на позачергове отримання житла.
Згідно зі списками військовослужбовців Одеського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов, та які користуються правом на позачергове отримання житла (звільнені з військової служби зі скороченням штатів) на час розгляду справи позивач перебуває на квартирному обліку в Одеському гарнізоні складом сім'ї 4 особи під №1121 загальної черги з 14 травня 2001 року та під №500 пільгової черги з 19 жовтня 2006 року, та до моменту звернення до суду житлом не забезпечена, що не заперечувалось відповідачами.
Одночасно судом встановлено, що ОСОБА_2 вже зверталась до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, начальника Одеського гарнізону про зобов'язання забезпечити жилим приміщенням для постійного проживання та затвердження списку розподілу жилої площі, за результатами розгляду якого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2013 року по справі №22-ц/785/2568/13, позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Станом на 19 листопада 2012 року відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2013 року по справі №22-ц/785/2568/13 позивач перебувала на квартирному обліку в Одеському гарнізоні складом сім'ї 4 особи під №№ 1238, 593 загальної та пільгової черг відповідно. Представник КЕВ м. Одеси пояснила суду, що до останніх років не відбувалось виділення державою житла для його подальшого розподілу.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання житла відповідачами не порушене, оскільки позивач перебуває на квартирному обліку та черга просувається. Відсутність житла для подальшого його розподілу за чергою осіб, які перебувають на квартирному обліку не свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 43, 46 ЖК України, ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що відповідачі зобов'язані забезпечити її житловим приміщенням для постійного проживання протягом трьох років після звільнення.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання протягом трьох років (на її думку) не пізніше жовтня 2009 року, ґрунтуються на ч.8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей".
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008 п.8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" в редакції від 28 грудня 2007 року визнана неконституційною.
З 01 серпня 2008 року п.8 ч. 1 вказаного Закону діє в наступній редакції: "Забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла, тобто без встановлення терміну надання житла протягом трьох років.
У зв'язку з цим військовослужбовці, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, забезпечуються жилими приміщеннями відповідно до ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.
В свою чергу, ч.1, 3, 4 ст. 43 ЖК України передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
В ч.3 ст. 46 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Вищенаведені положення законодавства України гарантують права апелянта на отримання житла, але в порядку, визначеному законодавством.
Так ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку в Одеському гарнізоні складом сім'ї 4 особи під №1121 загальної черги з 14 травня 2001 року та у зв'язку з пільгами, які їй надані, як військовослужбовцю, що звільнився зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, до пільгової черги під №500 з 19 жовтня 2006 року.
Отже, черговість як на загальній так і на пільговій черзі встановлена відповідно до дати зарахування на облік, та відповідає нормам Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщенням, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року №577, а надання житлового приміщення апелянту без урахування позачергової черги буде порушенням конституційних прав тих військовослужбовців, які перебуваю у позачерговій черзі перед ній та мають рівні з нею права на позачергове отримання житлового приміщення.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Начальника Одеського гарнізону в особі житлової комісії Одеського гарнізону, Вч НОМЕР_1 в особі житлової комісія військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4 в особі житлової комісія військової частини НОМЕР_2 , КЕВ м. Одеси, ДКС України, третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання діяння неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: