12.2
Іменем України
25 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/815/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Островської О.П.,
при секретарі: Тельдековій Н.В.,
за участю:
представника позивача: Панасенка Р.А.,
відповідача: Химченка О.М.,
представника третьої особи: Стельмах О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 31209,27 грн.,-
07 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 31209,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03.08.2009 року по 10.01.2014 року.
Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 01.08.2009 року №157 о/с відповідач з 03.08.2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції».
04.05.2013 року наказом ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка №87 о/с відповідач, як випускник, був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області з 07.07.2011 року.
10.01.2014 року наказом ГУМВС України у Луганській області №4 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка в сумі 31209,27 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з його утриманням у ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка в сумі 31209,27 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив суд відстрочити виконання судового рішення строком на 3 роки.
Представник третьої особи вважав позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, про що надав письмові пояснення.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до пункту п'ятнадцятого статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із частиною 6 статті 18 Закону України «Про міліцію», курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Пунктом 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011 визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 618 від 12.07.2013 року повноваження з відшкодування витрат делеговані Позивачу (а.с.57-62).
Згідно із частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Суд вважає, що навчання відповідача у позивача, подальша служба в органах МВС та наявний спір пов'язані з проходженням публічної служби.
Приймаючи до уваги наявність спору з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб'єктом владних повноважень, суд пришов до висновку про підсудність зазначеної справи Луганському окружному адміністративному суду.
Тотожна позиція висловлена в рішенні Верховного суду України від 18.05.2011 року за позовом Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із пунктом 1.3 статуту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка (а.с.34-52) - позивач є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 10.01.2002 № 2925 «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади, науково - дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.08.2009 року на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Договір) (а.с.11, 13).
10.01.2013 року між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка та УМВС України в Луганській області був укладений Додатковий договір до договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2009 року далі - Додатковий договір) (а.с.12).
Згідно із статтею 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти до якої входить позивач.
Судом установлено, наказом Луганського державного університету внутрішніх справ № 157 о/с від 01.08.2009 року відповідач з 03.08.2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ЛДУВС (а.с.7).
Наказом Позивача № 87 о/с від 04.07.2013 року відповідач в якості випускника був відряджений для подальшого проходження служби з 07 липня поточного року (а.с.9).
10.01.2014 року наказом ГУМВС України в Луганській області № 4 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.(а.с.10).
Зазначені факти підтверджені документально.
За змістом п.4 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.
Згідно з пунктом 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.3.6 договору замовник зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.
Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.
Наказом Міністерства внутрішніх справ N 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.
Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 419).
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
На підтвердження розміру зазначених витрат позивачем наданий розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка в період із 03.08.2009 року по 06.07.2013 року на загальну суму 31209,27 грн. (а.с.14).
Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у ВНЗ МВС України.
Так, курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (понад 12 місяців) відшкодовують витрати за перші 12 місяців навчання:
- грошове забезпечення, продовольче забезпечення у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю (п. 2.1.1.2, п. 2.1.2.2 Порядку розрахунку витрат),
- вартість отриманого речового забезпечення у повному обсязі (п. 2.1.3.2 Порядку розрахунку витрат),
- витрати на медичне забезпечення та витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв взагалі не відшкодовуються (п. 2.1.4.2, п. 2.1.6.2 Порядку розрахунку витрат).
За період навчання, що перевищує 12 місяців, указана категорія курсантів відшкодовує витрати на грошове забезпечення (п. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат), продовольче забезпечення (п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), речове забезпечення (п. 2.1.3.1 Порядку розрахунку витрат), оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у повному обсязі (п. 2.1.6.1 Порядку розрахунку витрат).
Згідно із пунктом 2.1.1.2 Порядку № 419, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.
Відповідно до п. 5.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» особам, призваним на строкову військову службу, із дня відправлення у військову частину з військового комісаріату і до набуття права на одержання посадових окладів відповідно до пунктів 5.3, 6.5, 6.8 і 6.12 цієї Інструкції виплачуються оклади за І тарифним розрядом.
У відповідності до п. 3 та додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» посадовий оклад військовослужбовця строкової служби за першим тарифним розрядом становить 154 грн.
З викладеного вбачається, що відповідач за період навчання з 03.08.2009 року по 06.07.2013 року повинен відшкодувати витрати на грошове забезпечення у загальній сумі 10375,56 грн. (а.с.14).
Відповідно до п.2.1.2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. В свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року.
Додаток 6-й ПКМ № 426 встановлює норми харчування для ліцеїстів та розповсюджувався на відповідача.
З урахуванням викладеного та наданої позивачем довідки - розрахунку витрати на продовольче забезпечення відповідача, які підлягають відшкодуванню складають 15042,55 грн. (а.с.14, 33).
Згідно із пунктом 2.1.6 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.
З урахуванням викладеного та довідки позивача, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за період з 03.08.2009 року по 06.07.2013 склали 2903,75 грн. (а.с.14, 30).
Згідно із пунктом 2.1.3 Порядку № 419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.
Наказом МВС України № 148 від 15 лютого 2002 року затверджені норми забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України.
З урахуванням викладеного та документів наданих позивачем, витрати позивача пов'язані із речовим забезпеченням склали 2887,41 грн. (а.с.14, 32).
Оскільки відповідача звільнено за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни), що підпадає під пп.3.1 п.3 Договору та Додаткового договору, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача. Проте зазначені витрати на час розгляду справи ним не відшкодовано добровільно.
Відповідно до п.6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
В розумінні вимог пункту 12 статті 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.
Позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є їх розпорядником та здійснює витрати на навчання з відповідного бюджетного рахунку.
Приймаючи до уваги зазначений статус позивача, делеговані повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами та їх стягнення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення коштів на відповідний бюджетний рахунок.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
З урахуванням того, що визнання відповідачем позовної заяви не суперечить закону та його дії не порушують чиї-небудь права та інтереси, суд приймає до уваги визнання позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Що стосується заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком на 3 роки, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, підставою для відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження існування виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з якими він просить відстрочити виконання судового рішення.
Враховуючи, що тільки у винятковому випадку, залежно від обставин справи суд має відстрочити виконання рішення, приймаючи до уваги недоведеність відповідача необхідності встановити порядок та строки виконання судового рішення шляхом відстрочення виконання судового рішення строком на 3 роки, суд приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.8 п. 1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, розмір мінімального судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1827,00 грн.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачено 182,70 грн.
Оскільки рішення суду постановлено на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Луганського державного університету внутрішніх справи імені Є.О. Дідоренка різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1644,30 грн.
Відповідно до ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 лютого 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 31209,27 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (на рахунок ГУДКСУ в Луганській області № 31251201103202, МФО 804013, ЄДРПОУ 08682387) витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 31209,27 грн. (тридцять одна тисяча двісті дев'ять гривень 27 копійок).
Стягнути з Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (ідентифікаційний код 08682387) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 27 лютого 2014 року.
Суддя О.П. Островська