Справа № 161/17074/13-к Провадження №11-кп/773/104/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 296 КК України Доповідач: ОСОБА_2
26 лютого 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2013 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянин України, ром, з неповною базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
1) вироком Луцького районного суду Волинської області від 17.12.2002 року за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 152 із застосуванням ст. 70 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;
2) вироком Луцького міського суду Волинської області від 25.12.2003 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі;
3) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.08.2007 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі;
4) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2009 року за ч. 2 ст. 186 із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, й звільнений 13.02.2013 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
5) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.07.2013 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 122 із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки обмеження волі;
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, остаточне покарання ОСОБА_8 визначено за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення покарань за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 30.07.2013 року - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Прилуцьке, Ківерцівського району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з неповною базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2012 року за ч. 1 ст. 186 із застосуванням ст. 69 КК України до 40 годин громадських робіт,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Затурці, Локачинського району, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з неповною базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, згідно ст. 89 КК України несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Прилуцьке, Ківерцівського району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з неповною базовою загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку - 2 роки не вчинять нового злочину і виконають покладені на них на цей період обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в залі судового засідання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з дня ухвалення вироку - 25 грудня 2013 року.
За вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 визнані винними і засуджені за те, що вони, 5 квітня 2013 року близько 19 години, знаходячись поблизу домогосподарства АДРЕСА_3 , а перші двоє перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, групою осіб грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи присутністю в будинку малолітніх та неповнолітніх осіб, увірвались всередину домогосподарства та пошкодили меблі, а ОСОБА_8 умисно розбив палицею шибку вікна біля якого стояв ОСОБА_12 , внаслідок чого останній отримав проникаюче склеральне поранення лівого ока, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_11 , підбігши до ОСОБА_13 безпричинно умисно штовхнув його в спину, внаслідок чого останній впав на землю, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження у виді рани четвертого пальця правої кисті, та умисно наніс удар палицею по правій руці ОСОБА_13 заподіявши йому фізичну біль.
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 побили ОСОБА_12 , нанісши йому численні удари руками і ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяли йому фізичну біль.
В свою чергу, ОСОБА_9 , в ході словесного конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_12 безпричинно наніс удар каменем в голову ОСОБА_14 , який підійшов розборонити даних осіб, чим заподіяв останньому закриту черепно-мозкову травму, яка відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вирок щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 ніким з учасників в апеляційному порядку не оскаржувався.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності своєї вини та правильності кваліфікації дій, в той же час просить скасувати даний вирок та вирок Луцького міскрайонного суду щодо нього від 30.07.2013 року через неправильне застосування до нього ч. 4 ст. 70 КК України, та призначити йому більш м'яке покарання не пов'язкне з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і в судових дебатах, а обвинувачений ОСОБА_8 і в останньому слові, просили її задовольнити, прокурора, який заперечилв апеляційну скаргу та просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції матеріали даного кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого злочину та кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України є правильними та учасниками судового провадження не оспорюються.
Прохання ОСОБА_8 про скасування вироку Луцького міськрайонного суду від 30 липня 2013 року щодо нього, задоволенню не підлягає, оскільки, згідно ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 30 липня 2013 року ОСОБА_8 був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 122 із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки обмеження волі, за злочини вчинені 26 та 29 квітня 2013 року. Даний вирок набрав законної сили 07.10.2013 року після його перегляду в апеляційному порядку.
Згідно ст. ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, з тим, щоб особі, яка вчинила злочин, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні хвору дитину, а також думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні.
Враховано судом також і наявність у обвинуваченого обставин, що пом'якшують його покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також і обставин, що його обтяжує, зокрема вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
З огляду на вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 вчинив новий умисний злочин менш, як через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання його не можливе без ізоляції від суспільства, а тому правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 296 КК України.
Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_8 вчинив до постановлення щодо нього вироку від 30.07.2013 року, то суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання покарання на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку з мотивів наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, а тому, керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: