Справа № 430/2674/13-ц
іменем України
"25" лютого 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарі Савченко К.Є.
представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Вільхівської сільської Ради про скасування розпорядження за №42-к від 01.10.2013 року про звільнення з займаної посади, поновлення на роботі з виплатою грошових коштів за вимушений прогул з розрахунку середньомісячної заробітної плати на момент звільнення в період з 01.10.2013 року до прийняття рішення по справі та визнання дій відповідача незаконними,-
29.10.2013 року позивач звернувся з дійсним позовом до відповідача в обґрунтування якого вказав наступне:
01.10.2013 року розпорядженням голови Вільхівської сільської ради позивача було звільнено з посади завідуючого клубом ЦКДН в с. Плотина, оскільки, на думку голови ради, позивач систематично не виконував обов'язки, покладені на нього трудовим договором та порушував правила внутрішнього трудового розпорядку. Так, у вказаному розпорядженні зазначено, що позивач не знаходився на робочому місці у Вільхівській раді з 23.09.2013 року по 01.10.2013 рік. Підставами для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади є акти та доповідні записки, листи виклики і повідомлення про вручення відправлення особисто.
На думку позивача, він не порушував вимоги законодавства про працю, свою посадову інструкцію та правила внутрішнього розпорядку і тому вищезазначене розпорядження є незаконним та порушує його права.
ОСОБА_3 вважає, що в розпорядженні за №44-к невірно зазначене його робоче місце, а саме Вільхівська сільська рада, позивач є працівником ради, а його посада - завідуючий Плотинським клубом і це включає в себе перш за все роботу з населенням села Плотина, про це зазначено в його посадовій інструкції. Таким чином позивач не має можливості знаходитися щоденно в сільській раді до 17 годин, оскільки переважну кількість робочого часу, він знаходиться в с. Плотина, працюючи з населенням, створюючи відповідні умови для їх культурного та фізичного розвитку.
25.08.2013 року позивач обговорював з головою Вільхівської сільської ради питання місця його роботи, ними було погоджено, що плани роботи позивач буде писати в приміщенні ради, а роботу з населенням проводити в с. Плотина і це відповідає його посадовій інструкції. 02.09.2013 року позивач прибув до голови ради з метою затвердження плану роботи на вересень 2013 року, але ОСОБА_2 почала принижувати його честь і гідність, повідомила, що звільнить його з займаної посади та не прийняла табель робочого часу, у зв'язку з чим ОСОБА_3 вимушений був звернутися до прокуратури, при цьому стан його здоров'я погіршився та він був госпіталізований до медичного закладу де і знаходився в період з 02.09.2013 року по 20.09.2013 рік на лікуванні.
23.09.2013 року позивач знову прибув до сільської ради і особисто надав голові лікарняний лист, повідомив про заплановані заходи на жовтень 2013 року, надав свої пропозиції щодо покращення діяльності сільського клубу та проведення інших заходів, направлених на зацікавленість населення в їх культурному розвитку.
02.10.2013 року позивач у приміщенні ради здав голові табель обліку робочого часу для нарахування заробітної плати за вересень 2013 року і ОСОБА_2 надала йому вказівки, щодо підготовки свята, присвяченого дню села, повідомила про необхідність залучення населення, при цьому про наявність розпорядження за №42-к від 01.10.2013 року про його звільнення ОСОБА_3 повідомлений не був.
Позивач в період з 02.10.2013 року по 21.10.2013 рік проводив заходи, направлені на підготовку свята і працював з населенням. 21.10.2013 року він разом з депутатами та представниками громади був присутній на нараді у голови Станично-Луганської РДА і ОСОБА_2 повідомила про його звільнення з займаної посади. 22.10.2013 року йому було вручене оскаржуване розпорядження про його звільнення, а 23.10.2013 року позивач отримав трудову книжку.
Позивач звертає увагу на те, що за період з 23.09.2013 року по 01.10.2013 рік йому повністю виплачена заробітна плата, що на його думку, підтверджує те, що він знаходився на робочому місці, крім того, позивач вважає, що дії відповідача спрямовані на незаконне звільнення, оскільки раніше він вже був звільнений і за рішенням суду його поновили на роботі, визнали дії посадових осіб Вільхівської сільської ради незаконними та було стягнуто на його користь грошові кошти.
У зв'язку з чим ОСОБА_3 і звернувся до суду з дійсним позовом в якому просив суд скасувати розпорядження за №42-к від 01.10.2013 року про його звільнення з займаної посади завідуючого сільським клубом, поновити його на цій посаді з виплатою грошових коштів за вимушений прогул, з розрахунку середньомісячної заробітної плати на момент звільнення в період з 01.10.2013 року та до прийняття рішення і визнати незаконними дії відповідача.
Під час розгляду справи в суді позивач та його представник повністю підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову категорично заперечувала посилаючись на наступне: робочим місцем позивача є приміщення Вільхівської сільської ради з наступним графіком виконання трудових обов'язків: понеділок - п'ятниця з 8-00 год. до 17-00 год., перерва з 12-00 год. до 13-00 год., субота та неділя - вихідні. Про це позивачу було достовірно відомо і підтверджується відповідними розпорядженнями, рішеннями, попередженнями, а також ухвалою апеляційного суду, з вказаними документами ОСОБА_3 особисто був ознайомлений. При цьому позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження поважності причин відсутності його на роботі. ОСОБА_3 посилається на нібито існуючи між ним та ОСОБА_2 домовленості, але це не так, голова ради не погоджувала з позивачем те, що він плани роботи буде писати в приміщені ради, а роботу з населенням проводити в селі. Крім того, жодних вказівок щодо підготовки свята присвяченого дню села ОСОБА_2 позивачу не давала тому, що 02.10.2013 року ОСОБА_3 був відсутній в приміщенні ради протягом всього робочого часу і 01.10.2013 року вже був звільнений згідно розпорядження. Позивач не був задіяний у підготовці зазначеного свята. 02.10.2013 року позивач не приходив до приміщення ради і не здавав табель обліку робочого часу за вересень 2013 року, він здав його 23.09.2013 року, що підтверджується відповідною відміткою відповідача, також позивач здав і листок непрацездатності, після чого о 09 год. 30 хв. покинув приміщення ради і більше на своєму робочому місці не з'являвся, що підтверджується докладною запискою секретаря ради. Не з'являвся позивач на роботу і 24.09.2013 року, про що також було складено докладну записку. У зв'язку з цим відповідач спрямував позивачу вимогу від 24.09.2013 року щодо прибуття на своє робоче місце з метою надання пояснень з приводу відсутності. Зазначену вимогу позивач особисто отримав 28.09.2013 року, але до ради не прибув, пояснень не надав. Відтак відповідач визнав причини відсутності позивача на робочому місті неповажними. Крім того позивач був відсутній на роботі також з 25.09.2013 року по 01.10.2013 рік, що підтверджується відповідними докладними записками працівників Вільхівської сільської ради. У зв'язку з постійною відсутністю ОСОБА_3 на своєму робочому місці, відмовою надати номер телефону, відмовою дружини повідомити місце знаходження її чоловіка - позивача по справі, відповідач вирішив приїхати до позивача за його місцем мешкання, але невістка ОСОБА_3 повідомила про його відсутність і знаходження на сінокосі, що підтверджується відповідним актом від 30.09.2013 року. 01.10.2013 року розпорядженням сільського голови за №42-к позивача дійсно було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за здійснені прогули.
-2-
При винесенні оскаржуваного позивачем розпорядження відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючи законодавством України та з дотриманням процедури накладання дисциплінарного стягнення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 149 КЗпПУ копія розпорядження про звільнення була спрямована позивачу двічі. Що ж стосується посилань позивача на виплату йому заробітної плати за період з 23.09.2013 року по 30.09.2013 рік, то дійсно ОСОБА_3 23.09.2013 року здав табель обліку робочого часу за звітний період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 рік і йому 28.09.2013 року, тобто до закінчення місяці була нарахована заробітна плата, але після винесення розпорядження про його звільнення у розрахунково-платіжній відомості за жовтень 2013 року з позивача утримана заробітна плата за 6 робочих днів вересня 2013 року. Таким чином відповідач вважає позов ОСОБА_3 безпідставним і необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає (а.с. 95-100).
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що працює головним бухгалтером у Вільхівській сільській Раді, дійсно свідок разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їздили 30.09.2013 року додому до позивача з метою отримання від останнього пояснення з приводу відсутності на роботі, але ОСОБА_3 дома не було, про що їм повідомила його невістка. Як наслідок був складений акт. Крім того, свідок додала, що дійсно позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата з 23.09.2013 року по 30.09.2013 рік згідно табелю, а вже після отримання розпорядження про його звільнення, позивачу був зроблений перерахунок і вказана частка зарплатні була утримана, що підтверджується платіжними документами (а.с.76, Т.1).
Свідок ОСОБА_7 пояснив в суді, що працює дільничим інспектором Станично-Луганського РВ ГУМВС України в Луганській області, так 30.09.2013 року він разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 приїжджали до ОСОБА_3 додому, це було приблизно о 17 годині вечора, з будинку вийшла невістка позивача та повідомила, що останнього дома не має і де він може бути їй невідомо. Свідок спілкувався з дружиною позивача від якої дізнався, що ОСОБА_3 поїхав за село.
Свідок ОСОБА_6 пояснювала в суді, що позивач приходив на роботу до Валуйської сільської Ради 23.09.2013 року, приніс лікарняний, пробув на роботі до 10 години ранку, а потім пішов, посилаючись на те, що йому потрібно бути на похоронах. Після цього свідок взагалі не бачила позивача на робочому місці, про що писала докладні. Крім того свідок писала позивачу лист щодо надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці 23 та 24.09.2013 року, вказаний лист було спрямовано ОСОБА_3 рекомендованою поштою, але і після отримання сільською радою повідомлення про вручення позивачу вказаного листа він на роботі не з'явився. 30.09.2013 року свідок разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 їздили до позивача додому з метою отримання пояснень, але невістка позивача повідомила, що він відсутній, він нібито поїхав косити сіно, це було приблизно о 16 год. 45 хв., про що був складений відповідний акт (а.с.76, Т.1). 01.10.2013 року дійсно було винесене розпорядження про звільнення позивача, при цьому вказане розпорядження було надіслане ОСОБА_3 04.10.2013 року простою кореспонденцією.
З пояснень свідка ОСОБА_8 суду стало відомо, що вона працює бухгалтером в Вільхівській сільській Раді. Свідок бачила позивача на роботі лише 23.09.2013 року, коли він приносив лікарняний. Табель робочого часу був заповнений і позивачу заробітна плата була нарахована, але після винесення розпорядження про його звільнення переплачена сума була з нього утримана.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_9, даних нею в суді, стало відомо, що остання працює діловодом у вказаній сільській Раді, дійсно позивач був відсутній на своєму робочому місці з 23.09.2013 року по 01.10.2013 рік і 01.10.2013 року розпорядження голови Ради був звільнений, свідок особисто складала акти про відсутність ОСОБА_3 на роботі за вказаний період.
ОСОБА_10, допитана судом як свідок показала в суді, що працює інспектором військово-облікового стану у Вільхівській сільській Раді, ОСОБА_3 був на своєму робочому місці 23.09.2013 року з 8 год. до 10 год. ранку і більше його свідок на роботі не бачила.
З показань свідка ОСОБА_11 суду стало відомо, що він працює водієм у Вільхівській сільській Раді, вказана особа теж бачила позивача на своєму робочому місця за період з 23.09.2013 року по день його звільнення 01.10.2013 рік лише один раз 23.09.2013 року зранку.
Свідок ОСОБА_12 показав в суді, що працює начальником відділу культури Станично-Луганської РДА, при цьому свідок пояснив, що для складання перспективного плану роботи відділу культури у поточному році, плану робіт у кварталі - всі заклади культури Станично-Луганського району повинні подавати за встановленою формою плани роботи закладів культури району. Для роз'яснення правильності складання планів, звітів один раз на квартал відділом культури спільно з методичним кабінетом районного будинку культури проводиться семінар з директорами сільських будинків культури та художніми керівниками. В період з вересня по жовтень 2013 року був проведений один семінар. ОСОБА_3 за час роботи на посаді директора сільського клубу с. Плотина не на один семінар не приходив, планування роботи проводив поверхово, не керуючись при цьому своїми функціональними обов'язками, за невстановленою формою. Плани його роботи на 4 квартал 2013 року, на 23-30 вересня та 27-30 серпня було прийнято методистом районного будинку культури лише 15.10.2013 року. Крім того, відповідно до наказу Міністерства культури та туризму України від 18.09.2007 року за №60 необхідно клубним закладам надавати звіт про проведену роботу за формою №7-НК відповідним районним відділам культури і туризму один раз на квартал, ОСОБА_3 звітність про проведену роботу не надавав взагалі.
Свідок ОСОБА_14 показала в суді, що є головою громади Плотинське відродження, дійсно 30.09.2013 року до неї приїжджали працівники Вільхівської сільської Ради для того, щоб забрати ключі та відкрити будинок культури, але у свідка ключів не було, вони знаходяться у позивача. Свідок зателефонувала ОСОБА_3 і він відповів їй, що його дома не має.
Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Згідно з вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому ст. 10 ЦПК України зазначає, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Стаття 232 КЗпП України наголошує, що безпосередньо в районних судах розглядаються трудові спори за заявами зокрема працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 та ст. 222 цього кодексу.
Згідно з п. 2 ППВСУ за №9 від 06.11.1996 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справам про поновлення на роботі осіб, звільнених за ст. 40 п. 3 КЗПП України суд обов'язково повинен з'ясувати в чому конкретно виразилося порушення трудової дисципліни, що є поводом для звільнення, чи могли ці порушення бути підставою для звільнення, чи витримані власником чи уповноваженим органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалися вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.
З копії трудової книжки виданої на ім'я позивача від 20.12.1988 року слідує, що ОСОБА_3 01.10.2013 року звільнений за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважної причини на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, розпорядження за №42-к від 01.10.2013 року (а.с. 39-43, Т.1).
Копією рішення Станично-Луганського районного суду від 05.06.2013 року, що набуло законної сили та копією трудової книжки ОСОБА_3 від 20.12.1988 року підтверджується той факт, що позивач був поновлений на посаді завідуючого клубом Центру культурного дозвілля населення с. Плотина (а.с.17-18, 39-43, Т.1).
Згідно посадової інструкції завідуючого Плотинським сільським клубом ОСОБА_3 - позивач приймається та звільняється з роботи розпорядженням сільського голови і безпосереднь підпорядкований виключно сільському голові. При цьому в переліку прав позивача позначено, що він має право знайомитися з проектами розпоряджень голови відносно його діяльності.
-3-
Також ОСОБА_3 несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх обов'язків, передбачених вказаною інструкцією, в межах, визначених діючим трудовим законодавством України (а.с.8-9, 48-49, Т.1).
Таким чином судом встановлено, що між позивачем та відповідачем, після поновлення першого на роботі з 23.08.2013 року, яке було здійснене на виконання рішення суду від 05.06.2013 року, склалися специфічні трудові взаємовідносини, які регулюються законодавством про працю та охорону праці, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та посадовою інструкцією завідуючого Плотинським сільським клубом.
Відповідно до розпорядження голови Вільхівської сільської Ради від 01.10.2013 року за №42-к завідуючий Плотинським сільським клубом ОСОБА_3 був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та відповідно п. 20 ч. 3 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» за здійснені з 23 вересня по 01 жовтня 2013 року прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Підставами звільнення є акти, доповідні записки, листи-виклики, повідомлення про вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_3 про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці (а.с.25, Т.1).
Відповідно до вимог ст. 139 КЗпП України - працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ст. 40 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Статтею 147-1 цього кодексу передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова, що наклав дисциплінарне стягнення, так і завідувач Плотинським сільським клубом є посадовими особами місцевого самоврядування.
Згідно Конвенцією Міжнародної організації праці за №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», 1982 року, ратифікованою ПВРУ за №3933- XII від 04.02.1994 року - трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного зі здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. При цьому п. 9 зазначає, що тягар доказування наявності законних підстав для звільнення робітника по ініціативі власника лежить саме на власнику.
Стаття 147 цього кодексу наголошує, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
При розгляді вказаної справи судом було встановлено, що зокрема 23.09.2013 року позивачу розпорядженням голови Вільхівської сільської Ради за №44 було винесено догану (а.с.22, Т.1). Догана була винесена у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку завідуючим Плотинським сільським клубом ОСОБА_3, а саме: відсутності без поважної причини на робочому місці у Вільхівській сільській Раді зокрема і 23.09.2013 року з 09-40 до 17-00 годин. Вказане розпорядження позивачем було оскаржене шляхом подання позову до суду (а.с.26-30, Т.1). Рішенням Станично-Луганського районного суду від 06.12.2013 року, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05.02.2014 року, залишено без змін - вимоги ОСОБА_3 були задоволені та розпорядження голови Вільхівської сільської Ради за №44 від 23.09.2013 року «Про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності як завідуючого Плотинським сільським клубом» було скасоване як незаконне.
З оскаржуваного позивачем розпорядження голови Вільхівської сільської Ради за №42-к від 01.10.2013 року «Про звільнення ОСОБА_3, завідуючого Плотинським клубом» за прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин), на підставі п. 4 ст. 40 КЗПП України, що є предметом розгляду, теж зазначено відсутність позивача на роботі 23.09.2013 року з 09-40 до 17-00 годин.
Таким чином, на думку суду, відповідачем за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_3 було застосовано два заходи стягнення: і догана (розпорядження за №44 від 23.09.2013 року), і звільнення (розпорядження за №42-к від 01.10.2013 року), що є грубим порушенням вимог ст. 147 КЗпП України.
Безпосередньо порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений ст. 149 КЗпП України. З вказаної статті слідує, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або повноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Таким чином, зі змісту вказаної статті слідує, що до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати від працівника письмові пояснення. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
Згідно листа голови Вільхівської сільської Ради від 24.09.2013 року за №630 (а.с.64, Т.1) - сільський голова зобов'язав ОСОБА_3 прибути без зволікань до Вільхівської сільської Ради з поясненнями щодо відсутності на робочому місці у Вільхівській сільській Раді 23.09.2013 року з 09-40 до 17-00 год. і 24.09.2013 року з 08-00 до 17-00 годин. Вказаний лист позивач отримав 28.09.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65, Т.1) та копія журналу вихідної кореспонденції Вільхівської сільської Ради (а.с. 7, Т.2).
Крім того, 30.09.2013 року голова Вільхівської сільської Ради зверталась з вимогою до ОСОБА_3 надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці 25.09., 26.09., 27.09., 30.09.2013 року (а.с.74, Т.1). При цьому доказів того, що позивач отримав вказану вимогу суду надано не було.
30.09.2013 року комісією в складі голови, секретаря та землевпорядника Вільхівської сільської Ради було складено акт про відмову ОСОБА_1 (дружини позивача) надати відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 (а.с.75, Т.1).
І нарешті, 30.09.2013 року комісія в складі голови, секретаря та бухгалтера Вільхівської сільської Ради склала акт про неможливість вручення вимоги для надання пояснень за фактом відсутності на робочому місці позивача (а.с.76, Т.1).
На думку суду, жодний з вище приведених документів не може бути належним доказом того, що відповідач, як того вимагає діюче трудове законодавство, до застосування дисциплінарного стягнення, зажадав від позивача письмові пояснення. Не доведено відповідачем і того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови ОСОБА_3 дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни суду не надано і з пояснень представника відповідача слідує, що він не складався взагалі.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку, передбачено ч. 4 ст. 149 КЗПП України. Тобто строк повідомлення вказаним кодексом не визначено, але діє триденний строк для повідомлення наказу про оголошення стягнення працівникові під розписку, визначений в п. 31 Типових правил. Пропуск цього строку означає, що порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення і це може тягти визнання стягнення таким, що не має сили. Знову ж таки відмова працівника від ознайомлення з наказом про оголошення стягнення або від посвідчення цього факту своїм підписом не ставить під сумнів чинність стягнення, але така відмова повинна бути в разі спору доведена. Зазвичай актом,складеним за участю очевидців цього факту.
-4-
Судом було встановлено й не оспорюється сторонами по справі, що оскаржуване позивачем розпорядження відповідача було винесене 01.01.2013 року (а.с. 79, Т.1). В той же час позивач вказує на те, що про його існування він дізнався лише 21.10.2013 року на нараді Станично-Луганської РДА зі слів голови Вільхівської сільської Ради ОСОБА_2, а отримав особисто 22.10.2013 року. З пояснень представника відповідача та наданих нею доказів слідує, що дійсно 01.10.2013 року було винесене розпорядження за №42-к, яким позивач був звільнений за п. 4 ст. 40 КЗПП України. Вказане розпорядження було спрямоване ОСОБА_3 простою кореспонденцією лише 04.10.2013 року, а потім 18.10.2013 року копія розпорядження вже повідомленням знову була надіслана позивачу (а.с.9,Т.2).
При цьому жодних пояснень та доказів того, чому саме розпорядження про звільнення позивача не було вручене останньому під розписку протягом триденного строку суду надано не було. Таким чином, на думку суду, пропуск цього строку свідчить про порушення порядку застосування стягнення.
Суд звертає увагу на те, що в ст. 240-1 КЗпП України міститься непряме зазначення того, що працівник підлягає поновленню на роботі не тільки в разі, якщо він звільнений без законної підстави, але й тоді, коли він звільнений з порушенням встановленого порядку.
Стаття 150 КЗпП України зазначає, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Звичайний порядок оскарження дисциплінарного стягнення - це звернення працівника з заявою до комісії по трудових спорах, як це передбачене ст. ст. 221 та 225 цього кодексу. Але відповідно до ст. 124 Конституції України можливе і пряме звернення до суду з позовом про визнання недійсним (незаконним) стягнення, оголошеного працівникові. Такий висновок міститься і в п. 8 ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Згідно ст. 225 КЗпП України працівник може звернутися до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ст. 233 КЗпП України робітник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячній строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Із встановлених судом обставин вбачається, що позивачу стало відомо про наявність розпорядження про його звільнення за ст. 40 п. 4 КЗпП України 22.10.2013 року, до суду з цим позовом ОСОБА_3 звернувся 29.10.2013 року, тобто в межах строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.
Згідно статті 43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених зокрема п. 4 ст. 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Судом, відповідно до ст. 43 КЗпП України ухвалою від 10.01.2014 року (а.с.14, Т.2) зупинив провадження цієї справи з метою отримання згоди або відмови в дачі згоди на звільнення працівника профкомом. Вказана ухвала суду була оскаржена позивачем, але згідно ухвали судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 03.02.2014 року залишена без змін.
Згідно виписки з протоколу №2 від 27.01.2014 року профком відділу культури Станично-Луганської РДА дав згоду на звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.26, Т.2).
Суд не погоджується в даному випадку зі згодою профкому відділу культури Станично-Луганської РДА на звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України, враховуючи наступне:
Відповідно до судової практики, що склалася за останні 30-35 років, всі сумніви щодо оцінки фактичних обставин, що стали підставою для звільнення, а також при тлумаченні правових норм вирішуються на користь працівника.
Стаття 141 КЗпП України наголошує на тому, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створити умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Посадовою інструкцією завідуючого Плотинським сільським клубом, затвердженою сільським головою Вільхівської сільської Ради, з якою позивач ознайомлений 14.08.2013 року, до задач і обов'язків останнього входить здійснення організаційно-розпорядчих функцій, в тому числі: визначення та планування, здійснення та координація всіх видів діяльності сільського клуба; організація роботи та ефективної взаємодії усіх співробітників сільського клубу; забезпечення виконання ключових напрямів культурної діяльності населення; представлення інтересів сільського клубу в усіх організаціях, органах державної влади, судів різних інстанцій (а.с.48-49, Т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, після поновлення позивача на роботі, він був поновлений на посаді завідуючого Плотинським сільським клубом на умовах, що діяли до його звільнення, а саме зі встановленням тимчасово - до введення в експлуатацію приміщення Центру культурного дозвілля населення у с. Плотина - робочого місця у Вільхівській сільській Раді з графіком роботи: понеділок-п'ятниця, з 08-00 до 17-00 годин, субота та неділя - вихідні. З цього слідує, що ОСОБА_3 дійсно повинен виконувати свої обов'язки щодо планування організації роботи сільського клубу у приміщенні Вільхівської сільської Ради. Разом з цим це не означає, що завідувач клубом повинен там знаходитися строго в умовлений графіком роботи час, оскільки цей графік передбачає час виконання ним своїх обов'язків, до яких входить не тільки планування та організація роботи сільського клубу, а й здійснення заходів щодо реалізації цієї роботи, зокрема, проведення роботи безпосередньо з населенням с. Плотина. А тому, на думку суду, акти та доповідні записки працівників сільської Ради, щодо відсутності позивача в приміщенні Вільхівської сільської Ради з 23.09.2013 року по 01.10.2013 рік не є належним доказом його відсутності на робочому місці і не можуть бути підставами для звільнення за п. 4 ст. 40 КЗПП України (а.с.60-63, 66-73, 77078, Т.1). ОСОБА_3 в судовому засіданні підтверджував, що у вказаний час він виконував свої функціональні обов'язки на території с. Плотина, а відповідачем не доведено суду того, що відсутність ОСОБА_3 у приміщенні сільської Ради пов'язана з ухиленням його від виконання службових обов'язків.
Згідно вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, передбачено ч. 2 цієї статті.
Частина 5 зазначеної статті наголошує, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2013 року по 25.02.2014 рік відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 року за №100 та Листів Міністерства соціальної політики «Про розрахунки норм тривалості робочого часу на 2013 та 2014 роки» від 21.08.2012 року за №9050/0/14-12/13 та від 04.09.2013 року за №9884/0/14-13/13 повинно бути розраховано з середньодневої заробітної плати позивача, яка визначена у довідці виконавчого комітету Вільхівської сільської Ради від 10.12.2013 року за №20 (а.с.140, Т.1) в розмірі 77,38 грн. та буде складати - 77,38 грн. * 169 днів = 8047,52 грн.
-5-
Частина 1 п. 2 та п. 4 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України та ст. 367 ЦПК України - рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_3 виплати середнього заробітку не більше ніж за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.
Між тим, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання дій Вільхівської сільської Ради незаконними, оскільки законодавством про працю та охорону праці не передбачено такого способу захисту порушених прав.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 139, 141, 147, 147-1, 149, 150, 221, 222, 225, 233, 235, 240-1 КЗпП України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ППВС України за №9 від 06.11.1996 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Конвенцією Міжнародної організації праці за №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи
роботодавця», 1982 року, ратифікованою ПВРУ за №3933- XII від 04.02.1994 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ПКМУ від 08.02.1995 року за №100 та Листами Міністерства соціальної політики «Про розрахунки норм тривалості робочого часу на 2013 та 2014 роки» від 21.08.2012 року за №9050/0/14-12/13 та від 04.09.2013 року за №9884/0/14-13/13, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Вільхівської сільської Ради від 01.10.2013 року за №42-к про звільнення 01.10.2013 року ОСОБА_3 з посади завідуючого Плотинським сільським клубом на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за здійснені прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Поновити ОСОБА_3 на посаді завідуючого Плотинським сільським клубом.
Стягнути з Вільхівської сільської Ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня незаконного звільнення - 01.10.2013 року і по день поновлення на роботі - 25.02.2014 року в сумі 8047,52 грн.
В іншій частині позову відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з Вільхівської сільської Ради на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді завідуючого Плотинським сільським клубом та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: