13 лютого 2014 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве кримінальне провадження № 12013050730000064 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольське Старобешівського району, громадянина України, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , судимого 25 вересня 20013 року Старобешівським районним судом Донецької області за ст.164 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт, -
25.09.2013 року вироком Старобешівського районного суду Донецької області, ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст. 164 КК України до відбування покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. 30.10.2013 року даний вирок, який набув чинності 25.10.2013 рок поступив для виконання у кримінально-виконавчу інспекцію Старобешівської району УДПтС України в Донецької області. 07.11.2013 року інспектором кримінально-виконавчої інспекції Старобешівського району УДПтС України в Донецькій області з ОСОБА_4 була проведена бесіда, в ході якої останній був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання передбаченого ст. 37 КВК Україні також у ОСОБА_4 була відібрана підписка, згідно якої він був попереджений про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання. Згідно ч.3 ст. 13 КВК України йому постановою інспектора КВІ Старобешівського району встановлені дні явки на реєстрацію кримінальну-виконавчу інспекцію Старобешівського району УДПтС України в Донецькій області кожну першу і третю середу кожного місяця. Крім того засудженому ОСОБА_4 на руки було видано направлення в Роздольненську сільську раду для відбування покарання у вигляді громадських робіт (без оплати) по 4 години у вільний від основної роботи та навчання час, згідно якого ОСОБА_4 повинен був приступити до відбування покарання 09.11.2013 року. В період часу з 09.11.2013 року по 04.12.2013 року ОСОБА_4 відпрацював 4 дня громадських робіт, тобто 12 годин. З 05.12.2013 року по теперішній час ОСОБА_4 ухиляється від відбування покарання у вигляді громадських робіт, поважних причин для невиконання рішення суду не має. 18.12.2013 року, 26.12.2013 року, 27.12.2013 року та 08.01.2014 року ОСОБА_4 , порушуючи умови відбування покарання, на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію Старобешівського району УДПтС України в Донецькій області, згідно встановлених днів явки на реєстрацію, умисно не з*явився.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання, згідно з рішенням Старобешівського районного суду, у вигляді громадських робіт, маючи реальну можливість відбування покарання, виконуючи роботи на території Роздольненської сільської ради, у порушення ст. 37 КВК України, без поважних причин, до відбування покарання у вигляді громадських робіт з 09.11.2013 року до 28.11.2013 року та з 05.12.2013 року по 16.01.2014року не приступив, та продовжує умисно ухилятися від відбування покарання, призначеного йому вироком суду, тим самим не відпрацьована частина громадських робіт складає - 84 годин.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав у повному обсязі, у скоєному щиро покаявся, та показав, що з початку травня 2013 року будучи засудженним вироком суду до покарання у виді громадських робіт ухилявся від виконання цього покарання шляхом неявки для відпрацювання, органам кримінально-виконавчої інспекції повідомляв, що відпрацьовує, хоча насправді цього не було.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_4 що виразилися в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженню до цього покарання за ч.2 ст.389 КК України.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, одружений, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
У відповідності зі ст. 66 КК України, враховуючи те, що обвинувачений критично оцінив свою протиправну поведінку та осудив її, визнав свою провину, а також висловив бажання виправити ситуацію та готовність підлягати кримінальній відповідальності, суд визнає обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинувачуваного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 кримінальне покарання у межах санкції частини 2 статті 389 КК України у виді арешту. Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
ОСОБА_4 судимий 25 вересня 20013 року Старобешівським районним судом Донецької області за ст.164 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт. Новий злочин вчинив до повного відбування покарання, не відбута частина складає 84 години. Тому суд остаточно призначає покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків й на підставі ст.. 72 КК України частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 389 КК України.
Під час досудового слідства та розгляду справи судом ОСОБА_4 умови запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не порушував, тому підстави для його зміни відсутні.
Судовий витрат, речових доказів у справі немає.
Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд ,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту на строк один місяць.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком частково, із застосуванням положень ст.. 72 КК України приєднати не відбуду частину покарання за вироком Старобешівського районного суду Донецької області від 25 вересня 2013 року й остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді арешту на строк один місяць три дні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком чинності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати ув'язнення до арештного дому.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
13.02.2014