Справа № 338/130/14-к
27 лютого 2014 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
в складі : головуючого - судді ОСОБА_1
з участю : секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , не працюючого, з середньою спеціальною освітою, розлученого, згідно зі ст.89 КК України раніше судимого,
за ст.121 ч.1 КК України,
ОСОБА_5 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Злочин вчинено за таких обставин.
30.11.2013 року близько 20 години 30 хвилин в житловому приміщенні - літній кухні, що належить ОСОБА_7 та знаходиться на АДРЕСА_1 , після спільного розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникла суперечка. Під час суперечки ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи у правій руці господарсько-побутовий ніж кухонного призначення, промислового виробництва, наніс ним один удар в ділянку грудної клітки ОСОБА_6 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді : колото-різаної рани передньої поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені, серцевої сумки, наскрізного ушкодження лівого шлуночка серця, що ускладнилось гемопневмотораксом та тяжким травматичним шоком, викликало необхідність проведення операцій по життєвих показах № 444 «пункція лівої плевральної порожнини зліва за Бюлау» (30.11.2013 року), які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21.01.2014 року № 6 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, підтвердив викладені в обвинуваченні обставини та дав показання про те, що 30.11.2013 року він разом з братом ОСОБА_6 дома поралися по господарству. Протягом цього дня вони вживали спиртні напої, що призвело до його алкогольного сп'яніння. Близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи в літній кухні, він готував вечерю та нарізав кухонним ножем продукти. В цей час у нього з братом, через малозначимий привід, виникла сварка, під час якої він наніс удар ножем брату в грудну клітку. Зрозумівши, що він спричинив брату серйозне ушкодження, він сам викликав швидку медичну допомогу та працівників міліції.
Щиро розкаюється у тому, що сталося, просить суворо його не карати. Погоджується з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які він не заперечує.
Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому встановлено добровільність та істинність позиції обвинуваченого та потерпілого, а також роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджуються судом, в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Суд також враховує, що обвинувачений перебуває на обліку в наркологічному кабінеті, не перебуває на обліку в психоневрологічному кабінеті, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Зважаючи на вищевказані обставини, беручи до уваги повне визнання вини, щире розкаяння, критичний осуд вчиненого, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність претензій потерпілого та його думку про призначення не суворого покарання, суд визнає їх такими, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави застосувати ст.69 ч.1 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.121 ч.1 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку, визначеному ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з 01.12.2013 року, зарахувавши у строк покарання час тримання під вартою.
Речові докази : кухонний ніж, одяг потерпілого та обвинуваченого - знищити.
Запобіжний захід - тримання під вартою, обраний ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений сторонами та іншими учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку .
Головуючий ОСОБА_1