Провадження № 22-ц/774/566/14 Справа № 0418/5803/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Казак С.Ю. Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 37
19 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі - Філіпповій К.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4,
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна із володіння, скасування державної реєстрації права власності,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна із володіння, скасування державної реєстрації права власності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її племінник ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його мати, сестра позивачки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але 24.12.2012 року їй стало відомо, що після смерті ОСОБА_9 спадщину отримав ОСОБА_5, як син померлого.
Після цього, 14.05.2012 року, квартира була продана ОСОБА_6, яка в свою чергу, 22.06.2012 року продала квартиру ОСОБА_3
ОСОБА_10 посилається на те, що померлий ОСОБА_9 за життя не мав дітей та будь-яких родичів першої та другої черги спадкування, вважає, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 отримав незаконно, а тому воно є недійсним, також спадкова квартира вибула із її володіння не з її волі, а тому квартиру необхідно витребувати у ОСОБА_3
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено частково, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.05.2012 року на квартиру АДРЕСА_1, яке видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, реєстровий № 371.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на цю квартиру в порядку спадкування за законом після ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.
Скасовано у реєстрі прав власності запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 4337 .
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 162-168/.
З рішенням суду не погодилася позивач ОСОБА_2, яка просила рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо витребування із володіння ОСОБА_3 на її користь спадкової квартири скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі /а.с. 180-185/.
Також з апеляційними скаргами звернулися відповідач ОСОБА_3 та приватний нотаріус ОСОБА_4 які просили рішення скасувати, та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог /а.с. 186-190, 228-230/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, апеляційні скарги ОСОБА_3 та приватного нотаріуса ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а рішення зміні відповідно до п.3,4 ст. 309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам вищевказане рішення відповідає не в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.04.2002 року та витягом з реєстру прав власності /а.с. 87, 88/.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 помер, про що у Книзі реєстрації смертей відділом державної реєстрації смерті ДМУЮ Дніпропетровської області 26.07.2010 року зроблено актовий запис № 5199 /а.с. 82/.
З заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9 до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_11, як дружина ОСОБА_9, яка в подальшому надала заяву про відмову від спадщини на користь інших спадкоємців /а.с. 67, 83 зворот/; ОСОБА_12 як кредитор ОСОБА_9 за договором позики, яка не надала документів підтверджуючих борг /а.с. 69/; та ОСОБА_5 як син померлого /а.с. 80/
Позивачка по справі ОСОБА_2, також у передбачений законом строк, звернулася до нотаріуса за місцем свого проживання в Тверській обл. Російської Федерації з заявою про прийняття спадщини після свого племінника ОСОБА_9 /т.1 а.с. 71/.
ОСОБА_5 надав нотаріусу свідоцтво про своє народження та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2012 року про визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 /т.1 а.с. 81, 85 зворот/.
03.05.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 89/.
Також з матеріалів справи вбачається, що відомості про батька в свідоцтво про народження ОСОБА_5 були внесені відділом державної РАЦС Подільського РУЮ у м. Києві на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.02.2012 року, яким було встановлено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 /т.1 а.с. 115, 117-120/.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська було скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5 про встановлення батьківства відмовлено /т.1 а.с. 156-157/.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимого ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_5 підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_5 не мав права на спадкування належної ОСОБА_9 квартири як спадкоємець першої черги.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом, 14.05.2012 року укладає договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 зі ОСОБА_6, який в свою чергу 22.06.2012 року укладає договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 33, 28/.
ОСОБА_2 посилаючись на те, що спірна квартира вибула з володіння позивача не з її волі, просила витребувати квартиру із володіння ОСОБА_3, визнати за позивачкою право власності на квартиру в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру в КП «ДМБТІ» на ім'я ОСОБА_3
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, визнаючи за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасовуючи у реєстрі прав власності запис про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю квартиру виходив з того, що ОСОБА_2 є тіткою померлого ОСОБА_9, та у відповідності до ст. 1263 ЦК України, як спадкоємиця третьої черги, своєчасно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, та з часу прийняття спадщини набула речових прав на успадковану квартиру.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, з наступних підстав.
Для набуття права власності у встановленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у суді.
Згідно до матеріалів справи ОСОБА_2 своєчасно звернулася з заявою про прийняття спадщини.
Офіційну відмову приватний нотаріус ОСОБА_4 про оформлення спадщини позивачка не виносила.
Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру підлягають задоволенню.
Відносно задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування у реєстрі прав власності запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3, то вони також не підлягають задоволенню, так як на цей час ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі - продажу, є власницею квартири 49 у будинку по пров. Ушинського в м. Дніпропетровську, договір є чинним.
Відносно доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, про те що їй безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про витребування спірної квартири, то суд не може прийняти їх до уваги через те, що витребувати майно у добросовісного набувача шляхом віндикації може лише власник такого майна або особа, яка має речові права на нього.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, про те право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що передбачено ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкову квартиру та скасування у реєстрі прав власності запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_9, померлого 13 липня 2010 року та скасування у реєстрі прав власності запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 4337 та стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 351 грн. 39 коп. - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення суду залити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :