Справа №-22-а-14886/08
Головуючий у 1 інстанції Невгад Л.М. Суддя доповідач Федорова Г.Г.
08 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Суддів: при секретарі:
Федорової Г.Г., Глущенко Я.Б. Коротких А.Ю. Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 1880,00 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, і вказані положення цього Закону не скасовані та не визнані неконституційними, а тому управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь позивача здійснювалась виплата допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 100,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього, судом першої інстанції було застосовано норми ч.1 ст.100 КАСУ, на застосуванні яких наполягав відповідач.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення, довідкою управління соцзахисту.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам 1 та 2 групи, інвалідність яких настала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 100,00 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційну скаргу Кириченка В.П. слід залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2007 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді:
_____________________ Г.Г. Федорова _____________________ Я.Б. Глущенко _____________________ А.Ю. Коротких