Головуючий у 1 інстанції - суддя Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
13 травня 2009 року справа № 2-а-34133/08/0570
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Ястребової Л. В. Нікуліна О. А. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1 - особисто,
від відповідача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
14 січня 2009 року (повний текс постанови - 19 січня 2009 року)
по адміністративній справі
№ 2-а-34133/08 (суддя Козаченко А.В.)
за позовом
ОСОБА_1
до
1)Головного Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_2 області 2)Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області
про
поновлення пропущеного строку для звернення до суду; зобов'язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни
Позивач звернувся 1 грудня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2) до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Донецьку про зобов'язання відповідача здійснити нарахування недоплаченої щомісячної Державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2008 року (арк. справи 7 ) було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року (арк. справи 15-16) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до Головного Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_2 області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії; визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області з не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року; зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року; в решті позовних вимог відмовив за безпідставністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач на судовий розгляд не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (АДРЕСА_3 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1. згідно паспорту серії НОМЕР_1 (арк. справи 3), народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто станом на АДРЕСА_3 року йому було 9 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується довідкою (арк. справи 4).
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп. (91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. х 30 % : 31 день) х 23 дня (період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 04 коп. (410 грн. 06 коп. х 2 місяці х 30 %) + 373 грн. 60 коп. (415 грн. 11 коп. х 3 місяці х 30).
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції в резолютивній частині не визначив суми, яка підлягає стягненню з відповідача. З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп., то в частині стягнення з відповідача суми недоплаченого підвищення до пенсії за 2007 рік позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а постанова - зміні.
Враховуючи належне обґрунтування судом першої інстанції підстав для виходу за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни в 2008 році, колегія судді погоджує вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог та зазначає наступне.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року є вірним.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті 113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни та відповідно відповідей відповідача на такі звернення, тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат вирішено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено чотири вимоги, тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 1 грн. 70 коп.
З огляду на те, що судом першої інстанції не було вирішено однієї з позовних вимог, а саме щодо визначення розміру недоплаченого підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 - змінити.
Замінити абзац 4 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 абзацам 4, 5 наступного змісту:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 710 грн. 90 коп.»
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_2 області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року з врахуванням фактично виплачених сум.»
Доповнити резолютивну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 абзацом 5 наступного змісту
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.»
Вважати абзаци 5, 6, 7, 8, 9, 10 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 абзацами 7, 8, 9, 10, 11, 12.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-34133/08 залишити без змін.
Повний текст постанови складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 13 травня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: О.А.Нікулін
Л.В.Ястребова