Головуючий у 1 інстанції - суддя Ткаченко Т.Б.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
27 квітня 2009 року справа № 2-а-29/09/0520
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Шаптали Н. К. Шептульової С. Ю.
за участю представників від:
позивача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд справи за відсутності позивача,
відповідача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області
на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від
22 січня 2009 року
по адміністративній справі
№ 2-а-29/09 (суддя Ткаченко Т.Б.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області
про
визнання відмови щодо виплати разової грошової допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування і виплату допомоги
Позивач звернувся 8 січня 2009 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою (арк. справи 2-3) до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної допомоги за 2007-2008 роки в сумі 5990 грн.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2009 року (арк. справи 22-25) позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік, зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, за рахунок коштів Державного бюджету України за 2008 рік в сумі 3448 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, до 2008 року був інвалідом 3 групи, з ІНФОРМАЦІЯ_1 року є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, довідками МСЕК (арк. справи 7-9). Позивач має статус інваліда війни.
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час здійснення оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки відповідача (арк. справи 8) позивачу була виплачена разова грошова допомога за 2007 рік - в квітні 2007 року в розмірі 300 грн., за 2008 рік - в квітні 2008 року в сумі 400 грн.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом була зупинена на 2007 рік дія частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 300 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги. Колегія суддів також враховує, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни 3 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
- згідно статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 2870 грн. 42 коп. (410 грн. 06 коп. х 7),
- сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2570 грн. 42 коп. (2870 грн. 42 коп. - 300 грн.). Позивачем до стягнення за 2007 рік було заявлено 2542 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, враховуючи вимоги статей 11, 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2542 грн. недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою та застосування судом першої інстанції річного строку позовної давності, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин по виплаті щорічної разової грошової допомоги загальний строк позовної давності за статтею 257 Цивільного кодексу України, послався на те, що щорічна виплата грошової допомоги до 5 травня не є відшкодуванням шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю позивача, в той час як предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги інваліду 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому, до спірних правовідносин застосовуються приписи частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказане узгоджується з тим, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та скасування постанови суду першої інстанції.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи здійснюється в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою інвалідам війни 2 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 2 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3448 грн. (481 грн. х 8 - 400 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року), які і було правильно було визначено судом першої інстанції.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки колегія суддів зазначає наступне.
Позивач 29 вересня 2008 року звернувся до відповідача з заявою про виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки (арк. справи 10), відповідач листом (арк. справи 11) відмовив позивачу в виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки, з врахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-29/09 - задовольнити частково.
Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-29/09 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної допомоги за 2007-2008 роки в сумі 5990 грн. задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік - 2542 грн., за 2008 рік - 3448 грн.
Постанова складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 27 квітня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала