Суддя І інстанції- Костромітіна О. О.
Суддя-доповідач - Малашкевич С. А.
Україна
Іменем України
«17» квітня 2009 року справа № 2-а-301/08/0538
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А.
суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання Стєблєв О. Л.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2.
від відповідачів - не прибули
розглянувши апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя
від
22 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-301/08
за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2
До
Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради
про
стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення,
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року задоволений позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, внаслідок чого: стягнуто на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2003- 2008 р. р. в сумі 6616,60 грн., на користь ОСОБА_2 суму допомоги на оздоровлення за 2003- 2008 р. р. в сумі 5345 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляцйну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в цій частині, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на правомірність проведення виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 р. р. в розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562). Окрім того, апелянт посилається на пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України. В апеляційній скарзі відповідач просить розглянути справу без участі його представника.
Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивачі, в судовому засіданні апеляційного суду, доводи апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає зміні, з огляду на наступне.
Апеляційним судом встановлено.
Позивачі є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнані інвалідами 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації аварії.
Позивачам фактично щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась наступним чином: за 2003 р. - 26,70 грн., за 2004 р. - 26,70 грн., за 2005 р. -26,70 грн., за 2007 рік - 120 грн., за 2008 р. -120 грн., відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. № 836 та з 2005 року Постанови КМУ від 12.07.05 р. № 562.
Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказані Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку для звернення до суду, оскільки приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, передбачено його застосування у випадку якщо законом не встановлено інше. Інше як свідчить аналіз даних норм не встановлено.
Наряду з викладеним, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково вказав про задоволення позовних вимог за 2003-2008 роки, оскільки фактично судом задоволені вимоги позивачів за 2004-2005, 2007, 2008 роки.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-301/08 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-301/08 - змінити.
В першому, другому та третьому абзацах резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року замість періоду «2003-2008 роки», вказати - «2004-2005, 2007, 2008 роки».
В решті частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-301/08 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді І. В. Геращенко
Згідно з оригіналом
Суддя С. А. Малашкевич