02 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Бутенка В. І.,
Суддів: Лиски Т. О.,
Панченка О. І.,
Сороки М. О.,
Штульмана І. В.,
При секретареві - Возній І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області, третя особа - Головне управління державного казначейства України у Полтавській області, про визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року, -
У грудні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області, третя особа - Головне управління державного казначейства України у Полтавській області, про визнання протиправною постанови № 16-13-55/63-09 від 08.12.2006 про накладення адміністративного стягнення за ст. 188-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 204 грн.
Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 березня 2007 року позов задоволено. Скасовано постанову № 16-13-55/63-09 від 08.12.2006 державного інспектора праці у Кобеляцькому районі ОСОБА_2. про накладення на ОСОБА_1. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 грн. та закрито провадження у справі. Стягнуто з Державного бюджету України судові витрати - 150 грн. за юридичну допомогу адвоката та 3 грн. 40 коп. сплаченого державного мита. Зобов'язано Державне казначейство України стягнення коштів - судових витрат провести з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі на ухвалу суду апеляційної інстанціїОСОБА_1 ставить питання про її скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Територіальна державна інспекція праці у Полтавській області та Головне управління державного казначейства України у Полтавській області надали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена при додержанні норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень, тому розгляд даної справи не повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
До юрисдикції адміністративних судів згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України не відноситься вирішення справ про накладення адміністративних стягнень, тобто справ про адміністративні правопорушення, які розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) у випадках, що визначені ст. 221 Кодексу КУпАП, ч. 2 ст. 386 Митного кодексу України, та в порядку, встановленому цими законодавчими актами.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до адміністративного суду (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду), який суд розглядає за правилами адміністративного судочинства (п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України).
Постанову суду (судді) у справі про адміністративні правопорушення може бути переглянуто лише за правилами КУпАП (ч. 1 ст. 294).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому за правилами ст. 227 КАС України ухвала від 29 травня 2007 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги Головного управління державного казначейства України у Полтавській області.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: