справа № 125/3003/13
2-а/125/5/14
іменем України
05.02.2014 Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Переверзєва С.В.
при секретарі Данилів Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України у Вінницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 06.07.2013 року інспектором ДПС ВДАІ Барського РВ УМВС України у Вінницькій області прапорщиком Тесленком О.М. було складено протокол серії АБ2 №603669 про порушення ним п.11.13 та п.15.10 (б) Правил дорожнього руху. На підставі даного протоколу 07.08.2013 року було винесено постанову серії АА2 №781507, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України та накладено штраф в розмірі 510 гривень. Позивач вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки протокол, який лежить в її основі, містить виправлення, а зміст не відповідає фактичним обставинам події, під час складення протоколу не були взяті до уваги покази свідків, запропонованих позивачем, а сама справа розглядалась з порушенням встановлених законом строків, без його участі та без з'ясування усіх обставин справи, що потягло за собою прийняття необ'єктивного рішення та винесення протиправної постанови. Вимогу про поновлення строку для оскарження обґрунтовує отриманням оскаржуваної постанови простим листом 12.10.2013 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, посилаючись на не підтвердження факту вчинення ним вказаного правопорушення, повністю підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідачем у справі - УДАІ УМВС України у Вінницькій області, надіслано письмове заперечення в якому зазначено перелік законодавчих та нормативно-правових актів, якими працівники підрозділів ДАІ, як складової частини МВС України, керуються у своїй діяльності. Також відповідач вказав, що при складені 06.07.2013 р вказаного позивачем протоколу, інспектор ДПС ВДАІ Барського РВ УМВС України у Вінницькій області прапорщик Тесленко О.М. діяв у відповідності вимог Інструкції з діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 року №111, п.21-1 ст.11 ЗУ «Про міліцію», ст.ст.254-256 КУпАП і позивачем не надано жодних підтверджень протиправності його дій. Вважає, що пояснення позивача своєчасно були внесені до протоколу, доказами вчинення останнім правопорушення та відмови від підпису є протокол та свідки зазначені в ньому. На підставі вказаного вважає, що оскаржувана постанова є правомірною. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, погоджуючись із зазначеним у письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.
Свідки у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що 06.07.2013 року о 16.45 год. знаходились разом із позивачем у автомобілі, а тому достеменно знають, що він не порушував правил дорожнього руху, оскільки не рухався автомобілем в с.Ялтушків Барського району по тротуару, не здійснював стоянку на ньому та не створював перешкод для руху пішоходів.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, взявши до уваги письмове заперечення відповідача проти позову, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов слід задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Згідно постанови серії АА2 №781507 від 07.08.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень. Постанову винесено на підставі протоколу серії АБ2 №603669 від 06.07.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 06.07.2013 року о 16.45 год. в с.Ялтушків Барського району, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2104 д/н НОМЕР_1, в порушення вимог п.11.13, п.15.10 Правил дорожнього руху, здійснив рух та стоянку на тротуарі, створивши перешкоди для руху пішоходів. У графі зазначення передбаченої відповідальності відповідач із виправленням вказав ч.3 ст122 КУпАП.
Статтею 7 КпАП України встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП настає за порушення водіями правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху для інших транспортних засобів. Однак, суду не було надано жодного беззаперечного доказу в підтвердження руху і стоянки позивача на тротуарі та створення, тим самим, перешкод для інших учасників дорожнього руху, в адміністративному протоколі не має жодного посилення кому були створенні зазначенні перешкоди..
Відповідно до вимог ст.251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, у протоколі, як єдиному доказі на який посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позову, містяться виправлення у зазначенні кваліфікації протиправності дій позивача та у зазначенні дати і часу розгляду справи. Крім того, у протоколі відсутній підпис правопорушника та вказаного відповідачем свідка подій. Сукупність даних обставин свідчить про недотримання відповідачем законних вимог при складені протоколу, а саме п.2.4, п.п.6, п.п.8, п.п.9 п.2.6, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, п.2.18 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому суд, у відповідності до вимог ст.70 КАС України, визнає його неналежним (недопустимим?) та не бере до уваги. Інші докази підтвердження винуватості позивача, які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи де при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» є неприпустимим спрощений підхід до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно зазначити про з'ясовані обставини, описати їх, навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, виносячи оскаржувану постанову, відповідач спрощено підійшов до розгляду справи, адже не переконався про належне повідомлення порушника про дату, час та місце розгляду справи, не взяв до уваги не погодження ОСОБА_1 із протоколом та не відібрав пояснень такої незгоди, а також не взяв до уваги докази позивача та не зазначив підстав їх відхилення, а саме покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які були свідками події. В судовому засіданні вказані свідки спростували твердження відповідача про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Розглядаючи питання поновлення строку для оскарження постанови серії АА2 №781507 від 07.08.2013 року, суд у відповідності до вимог ст.289 КпАП України, враховує час отримання позивачем постанови не раніше 12.10.2013 року, оскільки з 11.09.2013 року по 11.10.2013 року він перебував у смт. Крижопіль Крижопільського району за місцем роботи, що документально підтверджено довідками ТОВ «Подільські цукроварні» №228 від 01.08.2013 року та №308 від 14.10.2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,71, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства, ст.22 КпАП України,
Позов задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії АА2 №781507 від 07.08.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень, скасувати.
Провадження у справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.