головуючого
Коновалова В.М.
суддів за участю прокурора
Кузьменко О.Т., Жука В.Г. Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
Вироком Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2008 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на підставі ст.89 КК України судимості не має,
засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Згідно із ст.76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2008 року вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 5 лютого 1998 року за попередньою змовою із ОСОБА_2 у м. Золочеві Львівської області приблизно о 17 год. збув ОСОБА_3 810 грам макової соломи, яка є наркотичним засобом.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок м'якості, а також на неправильне застосування кримінального закону, а саме, вимог ст. 69 КК України, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до закону ст.75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Як убачається з вироку, суд, стверджуючи про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і застосування щодо нього ст. 75 КК України, виходив з того, що з часу вчинення ОСОБА_1 злочину пройшло вже десять років, злочин втратив свою актуальність та суспільну небезпечність. Врахував суд також стан здоров'я ОСОБА_1, його сімейний стан, зокрема, наявність на утриманні неповнолітньої доньки, та декілька позитивних характеристик. Вказані обставини визнано судом такими, що пом'якшують покарання.
Разом із тим, суд першої інстанції необґрунтовано визнав пом'якшуючою покарання обставиною те, що з моменту вчинення ОСОБА_1 злочину пройшов тривалий період, у зв'язку із чим він втратив свою актуальність. Такий висновок суду не відповідає положенням ст.2 КПК України, відповідно до яких одним із завдань кримінального судочинства є викриття винних, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Враховуючи вказане, а також те, що строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.307 КК України не минули, тяжкість злочину, який законом віднесено до тяжких, його суспільну небезпечність і в даний час, колегія суддів касаційного суду вважає неспроможним твердження суду про втрату діянням, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_1, своєї актуальності.
Окрім того, суд першої інстанції, не встановивши наявність передбачених законом обставин, що пом'якшують покарання, в якості таких, послався на дані про особу засудженого.
При цьому, оцінюючи позитивні характеристики ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував, що з 14 травня 1998 року по 16 березня 2007 року ОСОБА_1 перебував у розшуку, уникаючи суду.
Належним чином суд не оцінив й інші дані, що характеризують ОСОБА_1 як особу. Зокрема, останній у 1993 році засуджувався за злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотиків. Однак ОСОБА_1 належних висновків не зробив і після погашення попередньої судимості невдовзі вчинив новий тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Зазначене залишилось без належної оцінки суду, тоді як наведене в сукупності дає підстави стверджувати про неможливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання.
Окрім того, врахувавши ту обставину, що батьки засудженого померли, суд не мотивував її значення як такої, що пом'якшує покарання.
Апеляційний суд не звернув увагу на вказані недоліки, допущені судом першої інстанції, хоча в апеляції прокурор порушував питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання.
Отже, наведені у поданні доводи про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України й звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст.ст. 398, 372 КПК України судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд через м'якість призначеного покарання.
При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину призначити йому покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.
Окрім цього, колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається, тому незастосування конфіскації майна при призначенні покарання за злочини, санкція яких передбачає таке додаткове покарання як обов'язкове, посилання на ст.69 КК України не потребує.
На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,-
касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнити.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2008 року щодо ОСОБА_1, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.
Судді:
В.М.КОНОВАЛОВ В.Г.ЖУК О.Т.КУЗЬМЕНКО