20 травня 2009 року
м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Пшонки М.П.,
суддів:
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Мазурка В.А., Перепічая В.С.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Сум від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року,
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що неодноразово звертався до Сумської міської ради з приводу надання йому у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, але відповіді не отримав. Після зміни предмета позову просив визнати його право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; надати йому дозвіл на розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Сум від 23 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року, провадження у справі закрито.
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Сум від 23 вересня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність суб'єкта владних повноважень, з метою захисту невизнаного відповідачем права на отримання земельної ділянки у власність, тобто спір виник із публічно-правових відносин за участі суб'єкта владних повноважень - Сумської міської ради, тому справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні судом норм процесуального права.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад, яке вона здійснює шляхом, зокрема, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.
За змістом зазначеної статті міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, в якому вжито в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпорядження землею.
З наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Сумської міської ради із заявами про надання у власність земельної ділянки, належної відповіді не отримав, тому просив визнати його права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, спір між ОСОБА_1 і Сумською міською радою стосується визнання права на отримання у власність земельної ділянки та реалізації цього права щодо конкретної земельної ділянки, а це цивільно-правовий спір, який виник між фізичною особою та міською радою, яка в цих відносинах не виступає суб'єктом владних повноважень, тому висновок суду про те, що спір не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства, є помилковим.
Ураховуючи наведене, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а питання - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338,342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Сум від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок В.С. Перепічай