01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.05.2009 № 14/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Матяш Н.В. - дов. №110 від 20.05.2009р.,
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009
у справі № 14/22 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Салті-Брок-2000"
до Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10917,20 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009р. у справі №14/22 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” на користь ТОВ “Салті-Брок-2000” 6532,46 грн. боргу, 65,32 грн. держмита і 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог, оскільки сума, що є предметом позову сплачена відповідачем у повному обсязі 19.01.2009р.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Салті-Брок-2000” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
22.11.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг вантажного митного комплексу ТОВ „Салті-Брок-2000” №41/П (т.1 а.с.15, далі - договір), згідно п.1 якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання надати в розпорядження замовника вантажний митний комплекс та спорядження для проведення митного догляду і зберігання вантажу відповідно до глави 7 та ст.71 Митного Кодексу України, постанови КМУ №476 від 07.04.2003р. та наказу ДМСУ №1136 від 21.11.2005р.
За умовами п.4.1 і п.4.2. договору він діє до 22.11.2008р., та вважається автоматично пролонгованим на один рік, якщо жодна із сторін у строк один місяць до закінчення терміну договору не заявить про намір його розірвання. Із матеріалів справи вбачається, що договір №41/П від 22.11.07р. діяв на час надання позивачем відповідачу послуг вантажного митного комплексу.
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2.1. договору за виконання послуг замовник виплачує виконавцю суму згідно тарифу виконавця. Кошти відповідно до п.2.2. договору мають бути сплачені до випуску товару з території вантажного митного комплексу згідно виставленого рахунку.
Згідно наказу ТОВ „Салті-Брок-2000” №19/2 від 25.12.08р. з 01.01.2009р. введені в дію нові тарифи на послуги вантажного митного комплексу м. Прилуки (т.1 а.с.159-160).
Відповідно до п.3 договору здача-прийомка виконаних робіт (послуг) оформлюється актом, який підписується учасниками даного договору або їх представниками.
На виконання умов договору позивач надав послуги на суму 10260 грн., а відповідач прийняв їх згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00002349 від 27.10.08р. на суму 3240 грн., №1-00002354 від 28.10.08р. на суму 2160 грн. та №1-00002485 від 13.11.08р. на суму 4860 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (т.1 а.с.44, 45, 125). Позивачем відповідно до вищезазначених актів виставлені відповідачу рахунки
Між сторонами складений та підписаний двосторонній акт звірки розрахунків станом на 25.12.08р., відповідно до якого вищевказані рахунки відповідачем не були оплачені (т.1 а.с.114).
Як вбачається з матеріали справи, позивачем відповідно до актів здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.16-46) виставлені відповідачу відповідні рахунки на загальну суму 41873,28 грн., примірники рахунків знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.47-78).
Відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 30956,08 грн. згідно платіжних доручень, в яких зазначив призначення платежу з посиланням на певні рахунки.
16.112.2008р. позивачем була направлена відповідачу заява про зарахування - вимога про оплату №361, в якій позивач визначив які саме платежі відповідача і в оплату яких актів та рахунків зараховані, а також визначив перелік актів, по яким рахується заборгованість відповідача у сумі 10917,20 грн. після проведеного зарахування із дотриманням призначень платежів вказаних відповідачем в платіжних дорученнях (т.1 а.с.86-89).
Матеріали справи підтверджують, що в установлений договором строк відповідач не провів оплату за надані позивачем послуги по договору №41/П від 22.11.2007р., окрім того, вимога позивача №361 від 16.12.08р. також була залишена відповідачем без виконання в порушення приписів ст.530 Цивільного кодексу України.
На час подання позову до господарського суду Чернігівської області заборгованість відповідача становила 10917,20грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач продовжував надавати відповідачу послуги по договору №41/П від 22.11.07р. у зв'язку з чим збільшив розмір позовних вимог на суму 14549,77грн. (т.1 а.с138-140).
18.02.2009р. відповідач платіжним дорученням №1133 перерахував позивачеві 15000 грн. з призначенням платежу: «за послуги складу тимчасового зберігання за договорами №41/П від 22.11.2007р. та №1С/П від 22.11.2007р.», без зазначення сум, які підлягають сплаті по кожному з договорів (т.2 а.с.4).
Як свідчать матеріали справи, позивач цінним листом 19.02.09р. направив відповідачу заяву про зарахування від 18.02.2009р. (т.2 а.с.5).
Платіжним дорученням №833 від 19.01.2009р. відповідач здійснив перерахування позивачу 30000 грн. з призначенням платежу: за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. .№18 від 16.01.2009р. (т.2 а.с.14).
Позивач заявою про зарахування від 21.01.2009р. за №9 відніс даний платіж в сумі 30000 грн. в рахунок існуючої заборгованості відповідача, зарахувавши частину цього платежу в рахунок погашення боргу за договором №1С\П від 22.11.07р., а іншу частину 512,63 грн. - в рахунок погашення боргу за договором - №41\П від 22.11.07р. (т.2 а.с.15).
19.02.2009р. відповідач платіжним дорученням №1141 перерахував на рахунок позивача 10000 грн. з призначенням платежу: «послуги складу тимчасового зберігання зг. договорів .№41/П від 22.11.2007р. та №1С/П від 22.11.2007р.», при цьому відповідачем також не визначено сум, які підлягають сплаті по кожному з договорів (т.2 а.с.51).
Позивачем направлена відповідачу заява про зарахування від 23.02.2009р. згідно якої позивач відніс суму 10000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №41/П (т.2 а.с.52).
У зв'язку з проведеними позивачем зарахуваннями оплат було зменшено розмір позовних вимог на суму 18934,51грн. згідно заяви від 26.02.2009р. Суд першої інстанції прийняв зменшення розміру позовних вимог на суму 18934,51грн. про що вказано в ухвалі суду від 26.02.2009р. (т.2 а.с.58-59).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не проведено виконання зобов'язань по договору №41/П від 22.11.2007р. щодо оплати отриманих послуг в повній сумі.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009р. у справі №14/22- без змін.
Справу №14/22 повернути до господарського суду Чернігівської області .
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
01.06.09 (відправлено)