19 травня 2009 р.
№ П10/53-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дроботової Т.Б.,
суддів :
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонду державного майна України
на ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р.
у справі
№ П10/53-09
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Фонду державного майна України
до
1.Виконавчого комітету Партизанської сільської ради
2.Комунального підприємства "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"
про
визнання недійсним рішення та зобов'язання БТІ скасувати державну реєстрацію
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
відповідача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
Фонд державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Партизанської сільської ради та Комунального підприємства "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення від 21.08.2004р. № 137 "Про оформлення права власності на комплекс приміщень, розташованих с. Партизанське, вул. Леніна, 18" та зобов'язання БТІ скасувати державну реєстрацію.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Партизанської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 21.08.2004р. № 137, яким оформлено право власності за ДАК "Хліб України", порушує право державної власності на спірне майно, оскільки дане майно статусу державного не втрачало; також це рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 19 Конституції України. Тому відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р. (суддя Кощеєв І.М.) повернено позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, на підставі пункту 2 та 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у позовній заяві не зазначено повного найменування відповідачів та порушено правила поєднання вимог (позовні вимоги пов'язані із зобов'язанням БТІ скасувати державну реєстрацію підлягають розгляду в адміністративному суді в порядку КАС України).
Ухвала господарського суду вмотивована частиною 5 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", якою передбачено, що до створення єдиною системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Таким чином, БТІ є органом владних повноважень, якому державою делеговані певні функції.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та направити справу для розгляду по суті.
Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом невірно застосовано положення КАС України, оскільки у випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має ознак встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Вимоги до відповідачів не є пов'язаними із здійсненням сторонами владних управлінських функцій, а правовідносини які виникли, не належать до публічно-правових.
Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надали. Сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Господарським судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Партизанської сільської ради рішення від 21.08.2004р. № 137 "Про оформлення права власності на комплекс приміщень, розташованих с. Партизанське, вул. Леніна, 18" на підставі якого БТІ здійснено державну реєстрацію на це майно.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до пункту 1.4 цього Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Отже, Бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів, тобто, є реєструючим органом, який вносить записи до державного Реєстру за наявності у особи відповідних документів, які підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, втім, у даних спірних правовідносинах, вчиняючи реєстраційний запис на підставі свідоцтв про право власності, оформлених на основі рішення виконавчого комітету Мирівської сільської ради, цей орган не має ознак суб'єкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою сторін у справі.
Отже, предметом спору в даній справі є право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема відновлення порушеного права зі сторони Фонду державного майна. Тобто між сторонами існує спір про право власності на нерухоме майно, а рішення виконавчого комітету Партизанської сільської ради є підставою для державної реєстрації.
Таким чином, дана справа стосується спору про право, що виникає з цивільно-правових правовідносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, а не з правовідносин владного підпорядкування одного суб'єкта іншому.
Дані правовідносини виключають їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, а спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Прийнята у даній справі ухвала не може вважатись законною та обґрунтованою, підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2009р. у справі № П10/53-09 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач