"13" травня 2009 р. Справа № 6/135/09
Миколаїв
За позовом
ТОВ «Порт-Сервіс», м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18.
До відповідача
ЗАТ «Альфа - Банк», м. Київ, вул. Десятинна, 4/6.
про
Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача
Фоменко О.М., Лях Н.В.
Від відповідача
Охрименко В.А.
Суть спору: Між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»був укладений 17.10.2007р. договір про відкриття кредитної лінії № 390-МВ/07.
В порядку та на умовах, встановлених зазначеним Кредитним договором, на підставі укладених сторонами додаткових угод № 5 від 29.07.2008р. та № 5 від 12.08.2008р. Позивач в межах ліміту відкритої кредитної лінії отримав від Банку два транші на загальну суму 500 000,00 доларів США. Умовами зазначених вище додаткових угод встановлено, що повернення отриманих Позивачем траншей повинно бути здійснено до 17.10.2008р. зі сплатою 19 відсотків річних.
Згідно з підпунктом б) пункту 2.1. Кредитного договору належне виконання Позивачем зобов'язань за цим договором забезпечується заставою товарів в обороті, а саме: легковий та вантажний автотранспорт. При цьому, договір (договори) застави вказаного майна має (мають) бути укладений (укладені) не пізніше 3 (трьох) місяців з дати підписання Кредитного договору.
З метою належного виконання умов Кредитного договору між Позивачем та Банком був укладений 22.07.2008р. договір застави товарів у обороті № 587/08, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Ласурія С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 2667.
Відповідно пункту 1.1. Договору застави Позивач у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного умовами Кредитного договору, передає Банку у заставу на умовах товарів у обороті рухоме майно, а Банк приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Позивача, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 3.1. Договору застави та Додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, предметом застави за Договором застави є рухоме майно у вигляді легкових автомобілів марки «Lifan»загальною кількістю 60 одиниць та вартістю 1 866 942,00 гривень.
Пунктом 6.1. Договору застави передбачено, що Банк набуває право звернення на предмет застави у будь-якому з наступних випадків:
- невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з Договором застави;
- у випадку, якщо до настання терміну або закінчення строку виконання будь-якого із обов'язків, передбачених умовами Договору застави, Позивач надасть Банку письмову заяву про неможливість своєчасно виконати його згідно з Кредитним договором;
- у випадку невиконання або неналежного виконання Позивачем умов Договору застави;
- в інших випадках, передбачених законодавством України.
На дату повернення отриманих траншів загальний розмір заборгованості Позивача перед Банком складав 333 333,00 доларів США.
Приймаючи до уваги зазначену вище обставину, Банк звернувся на адресу Позивача з відповідним повідомленням про порушення основного зобов'язання за вх. № 351 від 26.01.2009р.
Зазначеним повідомленням Банк вимагав від Позивача протягом 30 днів, з моменту отримання даної вимоги, погасити заборгованість, що виникла за Кредитним договором. При цьому Банк попереджав, що у разі невиконання Позивачем даної вимоги, він буде змушений звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису у відповідності до вимог чинного законодавства України.
13.03.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 779, яким запропоновано звернути стягнення на товари у обороті (рухоме майно) передане Позивачем у заставу Банку за Договором застави товарів у обороті № 587/08, посвідченим Ласурія С.А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 22.07.2008р. за реєстровим № 2667, як забезпечення виконання Договору про відкриття кредитної лінії № 390-МВ/07, укладеного між Позивачем та Банком від 17.10.2007р., строк платежу за яким настав 17.10.2008р.
При цьому, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги Банку у розмірі: 2 898 348,64 гривень, а також 29 000,00 гривень -плата за вчинення виконавчого напису, що разом складає 2 927 348,64 гривень.
На підставі виконавчого напису Заводським відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції була винесена відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2009р. по справі № 12023134, яка надійшла для виконання на адресу Позивача 30.03.2009р. за вх. № 408.
Зазначеною постановою Позивачу запропоновано добровільно виконати рішення в строк до семи днів з моменту її одержання. В іншому випадку, його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням з Позивача виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Не погодившись з діями банку, Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.
Відповідач позов не визнав, вказавши, що виконавчий напис вчинено у відповідності з законодавством.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Предметом Договору застави від 22.07.2008р. є рухоме майно у вигляді легкових автомобілів марки «Lifan», що належать Позивачу на праві власності.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003р. за № 1255-IV (надалі -Закон), цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно пункту 1) статті 21 Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Вказана вище норма права має імперативний характер та містить у собі вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Таким чином, вищенаведеними нормами Закону не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.
Окрім того, частинами 1 та 3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону України «Про заставу»від 02.10.1992р. за № 2654-XII, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Умовами Договору застави не передбачено право Банку відносно здійснення звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Здійснений аналіз норм Закону дозволяє стверджувати, що чинне законодавство України, яке регулює правовий режим виникнення та реалізації прав юридичних і фізичних осіб стосовно заставленого рухомого майна в порядку звернення на нього стягнення, не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.
Згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, Банк при реалізації свого цивільного права на звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку шляхом ініціювання вчинення виконавчого напису нотаріуса вийшов за межі наданих йому договором та актами цивільного законодавства України повноважень та припустив порушення норм чинного законодавства.
Крім цього, згідно з частиною 3 статті 24 Закону обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частина 1 статті 27 Закону встановлює, що обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
При цьому, відповідно пункту 6) частини 2 статті 27 Закону повідомлення повинно містити вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна.
Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства України, Банк мав право ініціювати звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в судовому або в позасудовому порядку виключно при умові попередньої реєстрації такого звернення стягнення на предмет обтяження у відповідному Державному реєстрі.
При цьому, у Позивача виник би обов'язок відносно виконання вимоги Банку щодо виконання порушеного зобов'язання або передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння Банку на протязі 30 днів з моменту реєстрації Банком у відповідному Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Виключно після закінчення вказаного вище строку, при умові невиконання Позивачем свого обов'язку, у Банку виникло би право на звернення стягнення на предмет застави в судовому або позасудовому порядку.
Згідно з інформацією, що міститься у Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.04.2009р. за № 23065539, наданим Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України», звернення стягнення на об'єкт обтяження за записом № 7 не зареєстровано.
Отже вимоги, що містяться у зазначеному вище повідомленні Банку про порушення основного зобов'язання за вх. № 351 від 26.01.2009р., не підлягають виконанню Позивачем, оскільки воно було надіслано Банком на адресу Позивача без одночасної реєстрації в Державному реєстрі відповідних відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Надходження зазначеного вище повідомлення Банку на адресу Позивача без відповідної реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави не є підставою для відрахування строку, з закінченням якого акти цивільного законодавства пов'язують виникнення у Позивача обов'язку щодо негайного передання предмету обтяження у володіння Банку.
Банк, порушуючи процедуру, встановлену нормами чинного законодавства України, ініціював звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Таким чином, Банк не набув у встановленому законом порядку права на звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження будь-яким способом, передбаченим Законом (судовим або позасудовим). При цьому, порушуючи вимоги актів цивільного законодавства, на підставі зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса, примушує Позивача до вчинення дій, які не є обов'язковими для нього та створюють реальні умови для припинення права власності Позивача на рухоме майно, що є предметом застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82-84 ГПК України, господарський суд
Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 779, та вчинений 13.03.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., яким запропоновано звернути стягнення на товари у обороті (рухоме майно) у вигляді легкових автомобілів марки «Lifan»загальною кількістю 60 одиниць, яке передане Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»у заставу Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»за Договором застави товарів у обороті № 587/08, посвідченим Ласурія С.А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 22.07.2008р. за реєстровим № 2667, як забезпечення виконання Договору про відкриття кредитної лінії № 390-МВ/07, укладеного між ТОВ «Порт-Сервіс»та ЗАТ «Альфа-Банк»від 17.10.2007р., та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги ЗАТ «Альфа-Банк»у розмірі: 2 898 348,64 гривень, а також 29 000,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що разом складає 2 927 348,64 гривень.
Суддя О.В.Ткаченко