Запорізької області
17.04.09 Справа № 6/66/09-10/134/09
Суддя Алейникова Т.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»(49083 м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1)
До: Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной»(71333, Запорізька область, Кам'янсько-Дніповський район, с.Заповітне)
Про стягнення суми 54 078 грн. 98коп.
Та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной»(71333, Запорізька область, Кам'янсько-Дніповський район, с.Заповітне)
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»(49083 м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1)
Про визнання недійсним договору
Суддя Т.Г. Алейникова
За участі представників сторін :
Від позивача: Сущенко Н.В. дов. від 19.11.08
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено рішення.
До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросфера»з позоною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной»суми 54 078грн. 98коп.
Справу призначено до розгляду на 16 лютого 2009 року.
Розпорядженням № 153 від 09.02.09 справу передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Відповідач в судовому засіданні 16.02.2009р. не з'явився. В судовому засіданні 16.02.2009р. в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання справа була відкладена на 17.03.2009р., потім було оголошено перерву на 17.04.2009р. Сторони подали клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідач подав зустрічний позов до Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 611-К від 27.03.2008р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, які викладені в позовній заяві та просить задовольнити їх в повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
В обгрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 530, 694 ЦК України, ст.ст.193,220,232 ГК України.
Відповідач заперечує проти первісного позову, обгрунтовуючи свій зустрічний позов ст.ст. 180,189,190, 193, 207, 208 ГК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
27 березня 2008 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 611-К, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає та оплачує вартість товару - засобів захисту рослин відповідно до умов даного договору. Відповідно до специфікації № 1 від 27.03.08р. до договору умовою оплати товару є надання Продавцем Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Товариний кредит становть 100% вартості відвантаженого товару -185558,41грн. Вартість отриманого товару повинна була сплачена Покупцем (відповідачем за основним позовом) на вказаних умовах до 25 жовтня 2008 року. Але повністю Покупець розрахувався за товар тільки 26 листопада 2008 року, тобто з запізненням на 1 місяць.
Пунктом 4.6. Договору сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2% від його офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по Договору за формулою, наведеною в договорі. За розрахунками Позивача ця сума індексації становить 45 417,35грн.
У зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав умови оплати Товару по Договору в частині своєчасного погашення товарного кредиту, то в силу вступають положення щодо відповідальності, передбачені чинним законодавством та п.7.1., п.7.2, Договору.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.7.1. Договору (Відповідальність сторін) у випадку порушення Покупцем термінів оплати, згідно цього Договору він сплачує Продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.
Згідно умов оплати, нарахування пені здійснюється в період з 25.10.2008р. (дата виникнення заборгованості в частині несплаченого товарного кредиту) по 26.11.2008р. (дата розрахунку) становить 32 дня.
Всього сума пені за порушення строків розрахунку складає 3 436,02грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України (Продаж товару в кредит) якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до ч.2 ст 536. (Проценти) розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 232 ГК України проценти за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Відповідно до п. 7.2. Договору (Відповідальність сторін) у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користуванням товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.
Згідно умов оплати, нарахування відсотків здійснюється в період з 25.10.2008р. (дата виникнення заборгованості в частині несплаченого товарного кредиту) по 26.11.2008р. (дата розрахунку). Всього сума відсотків за товарним кредитом складає 5 225,61грн.
Заборгованість Відповідача по Договору купівлі-продажу №611-К від 27.03.2008 року становить: 45 417,35грн. + 3 436,02грн. + 5 225,61грн. = 54 078,98грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімдесят вісім грн. 98коп.), яку Позивач і просить стягнути з Відповідача.
Відповідач заперечує проти позову.
Заявлений зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу№ 611-К від 27.03.2008р. відповідач обгрунтовує невідповідністю його нормам законодавства.
Згідно зі ст.60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Оскільки позовні вимоги про стягнення з Відповідача додаткових сум, що розраховані на зміні курсу іноземної валюти, в якій виражені ціни на товар, випливають з оспорюваного Договору, т зустрічний позов про визнання недійсним Договору безпосередньо пов'язаний з первісним позовом. Тому суд вважає за можливе розглянути зустрічний позов разом з первісним.
Відповідач в зустрічному позові вказує, що пункт 4.6. Договору не відповідає чинному законодавству, оскільки істотна умова договору, якою є ціна, вказана в іноземній валюті і не може бути змінена без двосторонньої згоди сторін про конкретний розмір збільшення ціни договору. На підставі цього пункту Відповідач -Продавець за Договором -нарахував додатково 45 417,35 грн. -суму індексації від знецінення (зростання) іноземної валюти. Вартість же отриманої продукції сплачена Відповідачем повністю в гривнях в сумі 185861,41грн., в т.ч. ПДВ 30 976,90 грн.
Позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує і вказує, що індексація -це механізм зміни ціни на товар у зв'язку з настанням певних обставин. В даному випадку, такими обставинами є збільшення офіційного курсу гривні до долару США на дату платежу. Він також вказує, що визначення ціни на таких умовах, як визначено в договорі, не суперечить чинному законодавству та є погодженою сторонами, а тому підстави для визнання договору недійсним відсутні.
Відповідач же вважає, що пункт 4.6. Договору, що є істотною умовою договору з огляду на ч.3 ст. 180 ГК України, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відповідно до ст.ст.207, 208 ГК України має бути визнаний недійсним з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України (ref::конст::28.06.1996):: статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України. Статтею 3 Декрету ref::д15-93::(д15-93)::, який згідно зі ст. 1 Закону "Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України"( ref::2813-92::2813-92:: ) має силу закону, встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Отже, закон передбачає обов'язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, але не містить заборони щодо визначення суб'єктами підприємницької діяльності грошового зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України ( ref::цк-03::435-15:: ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, тай і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеними, якщо між сторонами у передбачених законом та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України ( ref::гк::436-03:: ) у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до ч.3 ст.180 та ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі в гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Частина 2 статті 198 ГК України також вказує на те, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Згідно статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктом господарювання самостійно за згодою сторін. Застосування формули перерахунку ціни з використанням курсів іноземних валют не встановлено чинним законодавством. Зміна істотної умови договору перерахунком за зазначеною в договорі формулою не відповідає чинному законодавству, оскільки встановлена у договорі ціна змінюється згідно з формулою перерахунку без двосторонньої згоди сторін про конкретний розмір збільшення ціни договору.
Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторон визнано судом недійсним повністю або в частині. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, ніж вказаних в ч.1 ст.208 ГК України, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Як вбачається з Договору купівлі-продажу № 611-К від 27.03.2008р. (з врахуванням Специфікації № 1 до нього, як невід'ємної частини) ціна товару визначена в іноземній валюті. Позовні вимоги за первісним позовом також стосуються розрахунків, пов'язаних з індексацією ціни товару при зміні курсу іноземної валюти.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги Позивача за первісним позовом не грунтуються на законодавстві, а вимоги Відповідача за зустрічним позовом є обгрунтованими нормами Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Продовжити строк розгляду справи.
2. Відмовити в задоволенні первісного позову повністю.
3. Зустрічний позов задовольнити. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 611-К від 27.03.2008р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»(49083 м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31320991) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Степной»(71333, Запорізька область, Кам'янсько-Дніповський район, с. Заповітне), 85 грн. витрат на держмито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Т.Г.Алейникова
Рішення оформлено і підписано в повному обсязі 17.04.2009р.