Справа № 411/1620/13-к
Провадження № 11кп/782/28/14
25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_6 на вирок Кіровського міського суду Луганської області від 06 грудня 2013 року
Цим вироком
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець м. Кіровська Луганської області, маючий середню освіту, холостий, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 15.02.2012 року Кіровським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 1, ст. 263 ч. 1, ст. 309 ч. 1 до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком на 3 роки;
- 08.11.2012 року Кіровським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 2 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., ухвалою Кіровського міського суду Луганської області від 19.07.2013 року випробувальний строк за вироком Кіровського міського суду Луганської області від 15.02.2012 року замінений на 4 роки позбавлення волі
засуджений:
- ст. 190 ч. 2 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Кіровського міського суду Луганської області від 15 лютого 2012 року та остаточно призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Початок строку відбування покарання обчислювати з 19 липня 2013 року.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що приблизно в середині червня 2013 року, більш точної дати та часу в судовому засіданні встановити не вдалося, знаходячись вдома у ОСОБА_7 по кв. АДРЕСА_3 , під час вживання спиртних напоїв, сказав останньому, що на того в міліції є заява про скоєння ним злочину і що він може забрати дану заяву за 300 грн. Для здійснення свого злочинного наміру ОСОБА_6 та його товариші написали неправдиву заяву про скоєння злочину ОСОБА_7 , після чого він повторно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7 , передав заяву останньому і заволодів його грошима на суму 300 грн, спричинив йому матеріальну шкоду на вищезазначену суму.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій звертає увагу на кваліфікацію його дій. Вказує, що потерпілий не має до нього претензій, так як матеріальна шкода йому була відшкодована.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив вирок залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 про те, що він шляхом обману та зловживання довірою потерпілого, заволодів його грошима, повторно, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених доказах, які детально наведені у вироку.
Посилання обвинуваченого в апеляції, що судом невірно було кваліфіковано його дії за ч. 2 ст. 190 КК України спростовуються матеріалами справи, а саме:
Як вбачається з пояснень ОСОБА_7 , приблизно в середині червня 2013 року, він вживав спиртні напої з обвинуваченим, який сказав, що йому відомо про те, що на нього в міліції є заява про скоєний злочин, і щоб забрати дану заяву потрібно сплатити 300 грн.. Він віддав обвинуваченому гроші, а той йому приніс заяву.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що приблизно у червні 2013 року, він був присутній, коли його знайомі ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 писали якусь заяву, для того, як він зрозумів зі слів ОСОБА_6 , щоб розвести когось. Наступного дня він разом з ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_11 , де останній віддав ОСОБА_6 гроші в сумі 300 грн., а той віддав йому цю заяву.
Неповнолітній свідок ОСОБА_12 пояснила, що приблизно у липні 2013 року о 12 годині вона, будучі в квартирі ОСОБА_6 , писала під диктування останнього заяву олівцем від імені ОСОБА_13 на ім'я начальника міліції. ОСОБА_6 казав їй, що намагається когось розвести. Вона написала тільки початок заяви, дописував заяву ОСОБА_9 .
Винуватість ОСОБА_6 також підтверджується заявою від 01.05.2012 року, яка написана від імені ОСОБА_14 на ім'я начальника Кіровського МВ УМВС в Луганській області про спробу зґвалтування її невідомим чоловіком, який мешкає на кварталі 60 років (а.с.19).
Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 в скоєні злочину, за який він засуджений, відповідає доказам, які були предметом детального дослідження в судовому засіданні і котрі суд правильно поклав в основу обвинувального вироку, як достатні, достовірні та допустимі.
Дії ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 2 КК України суд правильно кваліфікував, оскільки він заволодів чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, повторно.
Ця кваліфікація дій обвинуваченого обьективно відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, а тому доводи апеляції обвинуваченого, в яких він піддає сумніву правильність кваліфікації його дій, є необгрунтованними.
Підстав ставити під сумнів покази свідків, та письмові докази по справі не має. Суд правильно визнав їх допустимими та достовірними
Даних, які б свідчили про грубе порушення кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування вироку не встановлено.
Що стосується покарання, то воно призначене обвинуваченому в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Суд, при його призначенні, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до середньої тяжкості, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується незадовільно, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого: скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставини, що пом'якшують його покарання: повне визнання своєї вини, щире каяття, повне відшкодування майнової шкоди.
Враховуючи викладені обставини, конкретні обставини справи, те що обвинувачений скоїв злочин в період іспитового строку, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку що призначене покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Остаточне покарання суд вірно призначив за правилами ст. 71 КПК України.
Підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.
Таким чином підстав для зміни або скасування обвинувального вироку колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, судова колегія, -
Вирок Кіровського міського суду Луганської області від 06 грудня 2013 року відносно ОСОБА_6 за ст. 190 ч.2 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: