Справа № 422/1780/13-к
Провадження № 11кп/782/1629/13
25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6
на вирок Перевальського районного суду Луганської області від 09 жовтня 2013 року,- яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська, Луганської області, громадянина України, не працював, раніше судимого Свердловським міським судом Луганської області:
- 27.11.2001 р. за ст.ст. 309 ч.1, 75 КК України до 1 року позбавлення волі, від відбуття покарання звільнений з випробуванням на 1 рік;
- 27.12.2002 р. за ст.ст. 185 ч.3, 15 ч.3, 70 ч.1, ч.4 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 27.10.2003 р. за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.3, 304, 70 ч.1, ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 10.05.2006 р. за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 71 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі;
- 23.06.2006 р. за ст.ст.198, 70 ч.4 КК України до 4 років 11 місяців позбавлення волі;
- 17.01.2013 р. Перевальським районним судом Луганської області за ст.ст. 309 ч.2, 75 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, від відбування покарання звільнений з випробуванням терміном на 1 рік 6 місяців, -
засуджено за ст. 317 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі,
за ст. 315 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років.
На підставі ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком Перевальського районного суду від 17 січня 2013 року у виді 6 місяців позбавлення волі, і остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою, строк покарання обчислено з 13 серпня 2013 року.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь держави 881,80 гривень за проведення експертиз наркотичних засобів.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що 27 лютого 2013 року, приблизно о 17 годині, разом із ОСОБА_7 знаходилися на футбольному полі, розташованому на території загальноосвітньої школи м. Зоринська Перевальського району Луганської області, де вони зустріли своїх знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В ході спілкування ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_6 про те, що в нього при собі є психотропна речовина - метамфетамін. Внаслідок цього у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_6 запросив ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до себе до дому за адресою: АДРЕСА_1 , з метою разом вжити психотропну речовину, що була у ОСОБА_9 .
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6 , знаходячись у себе вдома, надав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наркотичний засіб, а ОСОБА_9 психотропну речовину надав ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які розділили її між собою, після чого ОСОБА_6 забезпечив можливість ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вжити наркотичний засіб та психотропну речовину в приміщенні літньої кухні, де він мешкає.
Крім того, 27 лютого 2013 року приблизно о 18 годині, ОСОБА_6 знаходився у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , де також знаходились його знайомі - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . В ході спілкування у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на схилення своїх знайомих до вживання наркотичних засобів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на схилення двох осіб до вживання наркотичних засобів, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вжити наркотичний засіб, який в нього знаходився - опій. Внаслідок своєї пропозиції ОСОБА_6 збудив у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 бажання вжити наркотичні засоби - опій, та добився від них згоди вжити наркотичний засіб. Після чого ОСОБА_6 надав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наркотичний засіб - опій, котрий вони разом вжили.
На вказаний вирок була подана апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_6 , в якій він просить змінити даний вирок суду та пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки вважає вирок незаконним, внаслідок того, що судом першої інстанції не взято до уваги стан його здоров'я (захворювання на туберкульоз), та те, що він не скоював злочину за ст. 315 ч.2 КК України, просить перекваліфікувати його дії на ст. 309 КК України.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляції обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скарга подана без пропуску процесуального строку на оскарження, тому вона підлягає розгляду по суті.
Винуватість ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованих діянь за обставин, викладених у вироку, судом доказана в повному обсязі та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , протоколом обшуку (а.с. 30-32), судовою експертизою наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (а.с. 56-58) та іншими доказами по справі, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_6 в скоєнні даних кримінальних правопорушень.
Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст. 317 та ч.2 ст. 315 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразились у незаконному наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, а також, - умисне схилення двох осіб до вживання наркотичних засобів, особою, що раніше вчинила злочин, передбачений статтею 317 КК України.
Так, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 315 КК України, виявляється в схилянні до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто підбурюванні, умовлянні, пропозиції, наданні порад, підкупу, обіцянки винагороди, особистого прикладу тощо. Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямованих на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити наркотичні засоби. При цьому відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схилення, тобто від того, вжила інша особа наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналог чи відмовилася це зробити (п. 14 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і наявністю спеціальної мети - викликати в особи бажання вжити наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 надавав своє приміщення для того, щоб вживати наркотичні засоби. Це підтверджується як самим обвинуваченим, так і свідками по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 67, 71). Крім цього, як стверджує свідок ОСОБА_7 , і це підтверджують як сам обвинувачений, так і свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , раніше він ніколи не вживав наркотичні засоби, що дало суду всі підстави вважати, що мало місце саме схиляння до вживання наркотичного засобу. А також враховуючи, що опій, який належав ОСОБА_6 , вжив ОСОБА_7 , а ОСОБА_9 вжив суміш свого наркотичного засобу з опієм, що належав ОСОБА_6 , про що не заперечував сам обвинувачений та пояснили свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , дає підстави стверджувати, що ОСОБА_6 дійсно схилив двох осіб до вживання наркотичних засобів (а.с. 62 зворот, 67 зворот, 71 зворот).
У зв'язку із чим, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо того, що він кримінального правопорушення, передбаченого ст. 315 ч.2 КК України, не вчиняв, є безпідставними та спростовуються зібраними у даному кримінальному провадженні доказами.
Доводи ОСОБА_6 щодо того, що суд не взяв до уваги стан його здоров'я та те, що він хворий на туберкульоз, є необгрунтованими, так як в матеріалах справи відсутні документи (довідки), які свідчили би про наявність у обвинуваченого даного захворювання.
При призначені покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, врахував тяжкість скоєних злочинів, особу винного, який провину визнав частково, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше засуджений за корисливі злочини, скоїв інкриміновані йому кримінальні правопорушення під час випробувального терміну за вироком Перевальського районного суду Луганської області від 17.01.2013 року. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, відсутні. В якості обставин, що обтяжують покарання, суд визнав рецидив злочинів.
Суд призначив покарання обвинуваченому в межах санкцій вище вказаних статей КК України, тому колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого, які наведені ний у скарзі щодо суворості призначеного судом покарання, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Призначене судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів, тому колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України.
Таким чином, підстав для зміни вироку суду за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_6 колегією суддів не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК Украины, колегія суддів,-
Вирок Перевальського районного суду Луганської області від 09 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Головуючий:
Судді: