12.05.09р.
Справа № 25/27-09(39/480-07)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Скандік Трак",
м.Дніпропетровськ
до Дочірнього підприємства "Фірма Дніпромед" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
третя особа: Максименко С.М. - дов. №7/11-2467 від 08.01.09р.
У липні 2007 року ТОВ компанія "Скандік Трак" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Фірма Дніпромед" ДАК "Укрмедпром" про визнання дійсним договору купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, укладеного 12.06.2007р. між сторонами, та визнання за ним права власності на об'єкт завершеного будівництва - Станцію технічного обслуговування автомобілів та залізобетонний склад за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 32.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині визнання права власності і просив суд визнати за ТОВ компанія "Скандік Трак" право власності на об'єкт завершеного будівництва будівлю СТО, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 32, а саме: Будівлю СТО, літера-А-1 (площа 1340,4 кв.м.), Прибудову, літера-А1-І (площа -13,4 кв.м.), Тамбур, літера -а-1 (площа -4,4 кв.м.), Ганок, літера -а (площа -18,7 кв.м.), Навіс, літера -Б (площа -18,7 кв.м.), Ворота, літера № 1, 4, Огорожа - літера № 2, Огорожа - літера № 3, Флагшток -літера № 5, а також право власності на об'єкт завершеного будівництва Склад, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодакі, вул. Яснополянська, 12, а саме: Склад, літера -А (площа -266,8 кв.м.), Огорожа - літера № 1,2, Замощення - літера № 1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2007р. у справі № 39/480-07 позовні вимоги позивача задоволені у повному обсягу.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2007р. у справі № 39/480-07 скасовано, справу № 39/480-07 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009р. у справі № 25/27-09 (39/480-07) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Дніпропетровську міську раду.
Позовні вимоги позивач ґрунтуються на тому, що позивач набув право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, укладеного з відповідачем однак останній ухилився від його нотаріального посвідчення, що є підставою для визнання дійсним договору та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке вже завершено будівництвом згідно з ст.ст. 220, 334, 392 ЦК України.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись при цьому на відсутність дозволу на будівництво спірного об'єкту нерухомості та його будівництва на земельній ділянці, яка не була передана в користування позивачеві, але не надав письмові пояснення до матеріалів справи.
Позивач та відповідач не забезпечили явку представників та не надали витребувані судом матеріали. Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи, неодноразове не з'явлення представників сторін до судового засідання, достатність матеріалів справи для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами (ст.. 75 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, господарський суд, -
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 26 від 12.06.2007 року, Позивач придбав у власність об'єкти незавершеного будівництва -склад сировини та матеріалів, одноповерхова будівля зі збірних залізобетонних конструкцій площею 1440 кв.м., та залізобетонний склад, одноповерхова будівля зі збірних залізобетонних конструкцій, площею -269,44 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 32.
Зазначене майно було продано за ціною 468000 грн. 00 коп.. які були перераховані на користь Відповідача 20.06.2007 в сумі 154500 грн. 00 коп., 21.06.2007 в сумі 35000 грн. 00 коп., 22.06.2007 в сумі 143450 грн. 00 коп., 25.06.2007 в сумі 135050 грн. 00 коп.
13.06.2007 року між сторонами було підписано два акти приймання-передачі, згідно яких Відповідач передав, а Позивач прийняв майно зазначене в спірному договорі № 26 від 12.06.2007 року.
Відповідно до п. 8.2. договору сторони зобов'язалися в строк до 20.06.2007 року засвідчити даний договір нотаріально.
Позивач двічі звертався до Відповідача з листами, в яких пропонував повноваженому представнику продавця з'явитися до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення договору, однак відповідач зазначені вимоги не виконав, повноваженого представника до нотаріальної контори не направив, що є порушенням умов п. 8.2. спірного договору.
Позивач як сторона, що виконала всі умови договору просить суд визнати його дійсним за правилами ст. 220 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Окрім позовних вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу, позивач просить суд визнати за ним право власності на майно придбане за спірним договором, позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані тим, що придбані об'єкти незавершеного будівництва, були добудовані позивачем, що підтверджується відповідним технічним висновком.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні місяці 2007 року було проведено технічну інвентаризацію спірного майна, в ході якої було встановлено, що об'єкти нерухомості знаходяться на межі земель м. Дніпропетровська та земель Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у зв'язку з чим Комунальним підприємством Дніпропетровського району „Бюро технічної інвентаризації” було виготовлено технічний паспорт на частину майна, яка розташована за межами земель міста Дніпропетровська, зокрема, на спірний об'єкт за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Старі Кодакі, вул. Яснополянська, 12, а саме: Склад, літера -А (площа -266,8 кв.м.), Огорожа -літера № 1, 2, Замощення -літера № 1, а Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” було виготовлено технічний паспорт на частину спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 32, а саме: Будівлю СТО, літера -А-1 (площа -1340,4 кв.м.), Прибудову, літера -А'(площа -13,4 кв.м.), Тамбур, літера -а-1 (площа -4,4 кв.м.), Ґанок, літера -в (площа -18,7 кв.м.), Навіс, літера -Б (площа -18,7 кв.м.), Ворота, літера № 1, 4, Огорожа -літера № 2, Огорожа -літера № 3, Флагшток -літера № 5.
Суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог позивача з огляду на нижченаведене.
Так, згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.. 658 ЦК України, право продажу товару (майна), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
В матеріалах відсутні докази того, що відповідач на час укладення спірного договору був власником відповідних об'єктів незавершеного будівництва, а з огляду на приписи ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на спірний об'єкт могло виникнути лише після прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації права власності на спірне майно.
Сторонами не доведено і належними доказами наявності проектно-дозвільної документації на будівництво спірного майна, а також прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, зокрема згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004р. та державної реєстрації права власності згідно з ст.ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України.
За наведених обставин спірний договір не міг бути нотаріально посвідченим, а у сторін були відсутні правові підстави для укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 26 від 12.06.2007 року, що унеможливлює визнання його дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
Отже, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору є безпідставним, тобто наведені обставини не можуть породжують правових наслідків у вигляді визнання спірного договору дійсним.
Відповідно неправомірними і є позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно, які мають похідний характер від вимог про визнання спірного договору дійсним.
Окрім того, суд враховує, що спірне майно є об'єктом самочинного будівництва в силу ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст.. 25 Закону України "Про основи містобудування".
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Сторонами не надано доказів відведення позивачеві земельної ділянки в користування під вже збудоване нерухоме майно, тому у позивача відсутні і правові підстави для визнання права власності на спірне майно в порядку встановленому ч. 3 ст. 376 ЦК України.
Таким чином та згідно з приписами ст..ст. 316, 328, 331, 334, 376 ЦК України у позивача були відсутні законні підстави для набуття права власності на спірне майно та відповідно відсутнє право на позов про визнання його права власності, передбачене ст.. 392 ЦК України.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є неправомірними та безпідставними, що є підставою для відмови у позові в повному обсязі. Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на останнього.
З підстав вищенаведеного та керуючись ст.ст. 182, 316, 328, 331, 334, 376, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог позивача -відмовити.
Суддя
А.Є. Чередко
Рішення підписано