Запорізької області
21.05.09 Справа № 6/434/08
Суддя Місюра Л.С.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна
система” м. Запоріжжя
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м. Запоріжжя
Про стягнення 33 300 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Ярошенко О.О., дов. б/н від 05.02.2009 р., Нікітіна Т.Г., дов. б/н від
05.02.2009 р., Ноздрічкін С.П.-директор, протокол №1 від 08.10.2007р.
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система” м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м. Запоріжжя про стягнення 33 300 грн., суддя ,
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 18.04.2008р. в розмірі 30 000 грн., відсотки в розмірі 600 грн., пеню в розмірі 2 700 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав: надання грошової позики на умовах строковості та під проценти є фінансовою послугою, яку має право надавати лише фінансова установа. Надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Згідно п. 3 ст. 1 вказаного Закону, фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ст.1 Закону). Стаття 4 Закону також встановлює, що фінансовими вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно ст. 5 Закону, фінансові послуги надаються фінансовими установами. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Позивач не відноситься до жодного з зазначених суб'єктів, які мають право надавати фінансові послуги. Згідно ст. 34 Закону, надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Надаючи фінансову послугу ТОВ “ДТС” здійснило порушення ч.1 та ч. 2 ст.203 ЦК України та вчинило правочин, що суперечить вимогам Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а саме здійснюю надання фінансової послуги (фінансовий кредит) не маючи статусу фінансової установи, а отже здійснило правочин без необхідного обсягу цивільної дієздатності та правоздатності. Договір, що суперечить вимогам законодавства України є нікчемним та не потребує визнання недійсним. Просить в задоволенні позову позивачу відмовити.
Ухвалою суду від 27.11.2008 року провадження у справі № 6/434/08 було зупинено до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 6/491д/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система” м. Запоріжжя про визнання недійсним договір позики від 18.04.2008р. та набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 15.04.2009 року провадження у справі № 6/434/08 було поновлено.
21.05.2009 р. розгляд справи продовжений.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з розглядом іншої справи господарським судом Запорізької області по іншій справі у той же час та неможливістю присутності в судовому засіданні представника, а також зі зміною представника та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
Клопотання судом не задовольняється, з наступних підстав: по-перше, представником відповідача не надано доказів неможливості явки в судове засідання. Судом було перевірено по комп'ютерній базі та по спискам справ, призначених до розгляду, що 21.05.2009 р. за участю ТОВ “Віннер”, крім справи 6/434/08, ніяких справ не розглядається в господарському судді Запорізької області. По-друге, відповідач зобов'язаний був направити в судове засідання іншого представника. ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси юридичної особи. Неможливість прибуття в судове засідання представника товариства не є підставою для невиконання ухвали господарського суду від 15.04.2009 р. щодо надання витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи. Ухвала суду є обов'язковою для виконання. По-трете, суд вважає, що відповідач недобросовісно користується належними йому процесуальними правами, вводить суд в оману щодо неможливості явки в судове засідання та затягує розгляд справи не з поважних підстав. Згідно пункту 2 статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У відповідача було достатньо часу для зміни представника та для ознайомлення з матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ( в судових засіданням 12.11.2008 р. та 27.11.2008 р.), суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
18.04.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір позики б/н (далі -договір).
Згідно вказаному договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 18.04.2008 р. та випискою банку, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до розділу 4 договору строк надання позики позичальнику становить один місяць 15 днів з моменту надання позики та оформлення в порядку, передбаченому п. 5.3 договору. Останньою датою повернення позики є 31 квітня 2008 р.
Грошові кошти в сумі 30 000 грн. відповідачем не повернуті позивачу.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 30 000 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору відповідач за користування позикою сплачує позивачу 0,5 % за кожен місяць користування позикою, від суми позики.
Відповідно до вищезазначеного пункту договору, з відповідача підлягає стягненню відсотки за період з 18.04.2008 р. по 18. 08.2008 р. сумі 600 грн.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 0,1% від розміру позики.
Позивач необґрунтовано нарахував пеню за період з 03.06.2008 р. по 01.09.2008 р. в сумі 2 700 грн., оскільки договором передбачено 0,1 % від розміру позику, а не за кожен день прострочки платежу.
Фактично з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 30 грн.
В позові, в частині стягнення пені в сумі 2 670 грн. 00 коп., слід відмовити.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 5 000 грн., підлягають частковому задоволенню, в зв'язку с наступним:
Позивач надав суду угоду про надання юридичних послуг б/н від 25.09.2008р. з Приватним підприємством “Юридична фірма “Фортеця права”, де адвокат Ярошенко О.О. перебуває у трудових відносинах на посаді юрисконсульта (підстава-наказ про призначення № 1/7 від 01.11.2008 р.), що підтверджується копією наказу про призначення та трудовою книжкою Ярошенко О.О.
Суду також було надано: платіжне доручення № 69 від 26.11.2008 р. про перерахування за юридичні послуги; рахунок № 1 від 26.11.2008 р.; копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ярошенко О.О. № 608 від 23.03.2007 р. та № 718 від 26.12.2008 р. Нікітіною Т.Г.; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера Ярошенко О.О. від 29.03.1999 р.
ПП “Юридична фірма “Фортеця права” надала 02.11.2008 р. довіреність адвокату Ярошенко О.О. на ведення в судах справ ТОВ “Дніпровська транспортна система”.
Згідно з пунктом 11 Роз'яснення президії ВАСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає визнати розумну суму витрат , пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3 500 грн.
Заперечення відповідача на позов судом не приймаються, за наступними підставами:
Посилання відповідача на Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” безпідставна, оскільки позивач не є фінансовою установою, та не надавав фінансові послуги. Між позивачем та відповідачем укладено договір позики.
Спеціальною нормою, яка регулює відносини сторін відносно позики грошових коштів є Цивільний кодекс України (глава 71).
Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та всі інші нормативні акті, які регулюють відношення фінансових послуг не розповсюджуються на спірні відношення.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частині 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики ті його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі грошей.
Позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 18.04.2008р.
Таким чином спірний договір вважається укладеним.
Слід також відмітити, що відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, з вищевказаного вбачається, що позичальник має право оспорити договір тільки по цім підставам.
Крім цього, відповідно до статті 34 вказаного вище Закону, ліцензуванню підлягає діяльність тільки фінансових установ при здійсненні страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Позивач не здійснював вказані послуги. Для надання позики ліцензія не потрібна.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В пункті 2.2 договору сторони передбачили, що за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю 0,5% відсотків за кожен місяць користування позикою, від суми позики.
Оплата відсотків за користування позикою передбачено в договорі обґрунтовано, відповідно до статті 1048 ЦК України.
Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Запорізької області по справі 6/491д/08 від 05.02.2009р. за позовом ТОВ “Віннер” до ТОВ “Дніпровська транспортна система” про визнання недійсним договору позики від 18.04.2008 р., ТОВ “Віннер” в позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду по справі 6/491д/08 від 07.04.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ “Віннер” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2009 р. у справі № 6/491д/08 -без змін. Рішення вступило в законну силу.
Таким чином, рішенням господарського суду від 05.02.2009 р. по справі № 6/491д/08 встановлені факти, які не доводяться знову при вирішенні даного спору.
Всі судові витрати, в тому числі і витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суддя
Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЄДРПОУ 24511745, р/р 26002976712063 в Ф ЗАТ “Перший Український Міжнародний банк” в м. Запоріжжі, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська транспортна система” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 22/125, код ЄДРПОУ 35450639, р/р 260020131974 в Зап. відділенні ЗАТ “Банк НРБ” м. Київ, МФО 320627) основний борг в сумі 30 000 грн., відсотки в сумі 600 грн., пеню в сумі 30 грн., витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 3 219 грн. 30 коп., витрати по держмиту в сумі 306 грн. 29 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 108 грн. 53 коп. Надати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано: 21.05.2009 р.