Іменем України
28.05.08 Справа №10/146
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Донєва І.Д., директора, та Карєвої І.М., дов. 26.11.2007р.
відповідача - Анісімова В.В., дов. №07/1317-07 від 08.10.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Домнікія», м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2008р.
у справі № 10/146
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Домнікія», м. Херсон
до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м.Херсон
про стягнення коштів
Установив:
За рішенням господарського суду Херсонської області у справі №10/146 від 18.01.2008р. (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 6.837грн. вартості недовідпущеної енергії, 68,40грн. - витрат по сплаті держмита, 9,64грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 930,60грн. витрат за проведення експертизи, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог про стягнення 6.837грн. вартості недовідпущеної енергії та відсутністю доказів на підтвердження вимог щодо понесених збитків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи. Також позивач зазначає, що господарським судом Херсонської області неправомірно не прийнято заяву про збільшення позовних вимог від 11.04.2005р. та доповнення підстав та заяву від 06.12.2007року про уточнення до позовних вимог. Також позивач не погоджується з тим, що судом не прийнято до уваги висновку експертизи в обґрунтування спричинених збитків.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги, що викладені в апеляційній скарзі та доповненні на неї, наполягають на скасуванні оскарженого рішення та задоволені позовних вимог.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні
вважають рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1028 від 28.05.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мірошниченка М.В. та Мойсеєнко Т.В.
Обговоривши доводи заявника апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
05.02.1997р. між сторонами укладено договір №1551 на користування електричною енергією, у відповідності до умов якого ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» зобов'язалося відпускати позивачу електроенергію, а відповідач щомісячно розраховуватися за її отримання.
Як посилається позивач у позовній заяві, відповідачем безпідставно було нараховано 3.672,82грн. вартості безоблікового споживання електроенергії на підставі акту про порушення ПКЕЕ №018627 від 14.10.2003р., виставлено рахунок на оплату цієї суми, а за неоплату надіслано попередження від 23.12.2004р. №4301(а.с. 34, том 1) про відключення від електромережі та здійснено 26.12.2003р. відключення від електропостачання, що підтверджується актом №17232 (а.с. 9, том 2).
Не погоджуючись з цими діями відповідача, позивач звернувся до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
26.03.2004року за результатами розгляду матеріалів справи №06/1-04 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Адміністративна колегія Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №12/П-1 про припинення Відкритим акціонерним товариством «ЕК «Херсонобленерго» порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Вказаним рішенням визнано, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами в межах Херсонської області з часткою 100 відсотків та на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах Херсонської області з часткою 100 відсотків. Крім того, визнано дії ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» в особі Херсонських міських електричних мереж, які полягають у безпідставному нарахуванні коштів ПКФ «Домнікія» у травні 2003р. за понаддоговірне споживання електроенергії та безпідставне виставлення до оплати рахунку за повторне підключення до електроенергії та за недораховану електроенергію на підставі акту про порушення Правил ПКЕЕ від 14.10.2003р. №018627 у розмірі, значно вищому від фактичного, та безпідставному припиненні електропостачання об'єкту споживача, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ч. 1 ст. 13 Закону, а саме - зловживання монопольним становищем на ринку у вигляді дій, що привело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку та п.1.5 частини 2 ст.13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання. На підставі частини 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» штраф у розмірі 10.000грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області у справі №15/189-о та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2004р. у цій же справі у задоволенні позову ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» про визнання недійсним рішення Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України частково відмовлено та визнано необґрунтованим відключення від електропостачання ПВКФ
«Домнікія» у грудні 2003 року.
У відповідності до статті 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем умов договору щодо безперервного електропостачання відповідно до узгоджених обсягів є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.
Підключення позивача до електромережі відповідач здійснив лише 26.02.2004р., тобто, позивач не отримував електричну енергію з 26.12.2003р. по 26.02.2004р.
В зв'язку з цим позивачем подана позовна заява з вимогами про стягнення з відповідача 8.700грн. - п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії та 74.526,50грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку, посилаючись на те, що із-за відключення від електромережі у нього було зупинено виробництво протягом двох місяців.
У подальшому - 12.04.2005року, позивачем подана заява про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову, в якій позивач просить стягнути збитки у розмірі 140.311,12грн., 8.700грн. - п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії та 10.000грн. моральної шкоди. А 06.12.2007року ним же подана заява про уточнення позовних вимог, де заявник просить стягнути 69.132,54грн. збитків, 24.151,82грн. інфляційних, 6.222,55грн. - 3%річних, 6.837грн. - п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії, 1.050,25грн. - витрат з оплати праці із залученням двох працівників та 10.000грн. моральної шкоди, також просить покласти на відповідача витрати по оплаті вартості судово-економічної експертизи від 31.09.2007року та відшкодувати витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Господарським судом вказані заяви до розгляду не були прийняті з посиланням на те, що при поданні вказаних заяв позивач включає до позовних вимог саме додаткові вимоги, тобто ті які не були заявлені позивачем при поданні позову.
Колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вимог, викладених у заявах про уточнення. В поданих заявах ставляться вимоги саме по стягненню збитків у вигляді неотриманого доходу, вартості з оплати праці найманих працівників та моральної шкоди, які виникли внаслідок відключення від електропостачання. При цьому слід звернути увагу на те, що у позові позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на статті 224 та 225 Господарського кодексу України, які і передбачають відшкодування збитків у разі наявності порушення господарського зобов'язання, до яких відносяться додаткові витрати, неодержаний прибуток та матеріальна компенсація моральної шкоди. Таким чином, не розглянувши надані позивачем уточнення, господарський суд порушив норми процесуального права. Однак, вказане порушення господарського суду не потягло за собою винесення неправильного рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення з цієї підстави.
Таким чином, вимоги позивача апеляційною інстанцією розглядаються з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.12.2007року (а.с.42-45 т.3).
Розглянувши позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень та доповнень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, а саме, лише у стягненні 6.837грн., що становить п'ятикратну вартість недовідпущеної електроенергії.
Так, нормами спеціального законодавства, а саме, статтею 24 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).
Згідно з Правилами користування електричною енергією затвердженими Постановою НКРЕ від 02.08.1996року, які діяли на час відключення, визначені межі відповідальності
електропостачальної організації, а саме, згідно з п. 9.3 постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані збитки внаслідок порушення постачальником електричної енергії умов договору постачання електричної енергії та Правил користування електричною енергією, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 9.4 постанови встановлено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність перед споживачем електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність перед споживачем за дотримання погодженого рівня надійності електропостачання у відповідності до умов договору. Збитки споживача внаслідок перерви в електропостачанні та недотримання порядку переведення на аварійну та технологічну броню з вини постачальника електричної енергії за регульованим тарифом відшкодовуються останнім відповідно до законодавства України. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання.
За таких обставин вимога щодо стягнення п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії становить 6.837грн. відповідно до висновку судово-економічної експертизи №5202/5203/5204 від 31.09.2007р.(а.с.37, т.3). Вказані вимоги також підтверджуються положеннями договору №1551 від лютого 1997року щодо середньодобового споживання електричної енергії.
Щодо вимоги про стягнення неотриманого доходу в сумі 69.132,54грн., то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За експертним висновком №5202/5203/5204 від 31.09.2007р. (а.с.25-37, т.3) наявний розмір збитків неотриманого позивачем доходу з 25.12.2003р. по 26.02.2004р. за даними Головної книги складає - 34.566,27грн., а за даними бухгалтерських звітів - 30.090грн. Різниця в сумі 4.476,27грн. обумовлена дослідженням представлених документів у матеріалах справи та ненаданням у повному обсязі документів, заявлених в клопотанні.
Зокрема, експертом визначено перелік ненаданих позивачем документів, які мають принципове значення при проведенні експертних досліджень.
Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України, а саме, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що експертний висновок в частині визначення збитків у вигляді неотриманого доходу є умовним, оскільки дослідження здійснені лише на підставі даних Головної книги позивача та його бухгалтерських звітів за відсутності первинних облікових документів та інших витребуваних експертом документів, а тому не може бути неналежним доказом наявності та розміру завданих позивачу збитків.
Таким чином, позивачем всупереч вимогам статті 33 ГПК України не надано доказів в обґрунтування вимоги про стягнення збитків у розмірі 69.132,54грн., в зв'язку з чим у задоволенні вимоги про їх стягнення має бути відмовлено.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічна норма права міститься в статті 22 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між противоправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Слід зазначити, що господарська діяльність, якою займається позивач, безпосередньо пов'язана з комерційним ризиком. Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, в тому числі, для отримання прибутку. Держава забезпечує рівні умови здійснення підприємницької діяльності для всіх форм власності.
Свобода власників підприємств при виборі основних видів, напрямків діяльності та свобода у виборі тактики здійснення підприємницької діяльності є основним принципом інституту підприємництва в Україні. Тобто, власник підприємства на свій розсуд обирає шляхи та засоби (не заборонені законом) для отримання прибутку.
У випадку, що розглядається, позивачем не доведений сам факт понесення збитків. Відсутній також причинний зв'язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками, оскільки позивачем не надано документальних доказів (первинних документів) із зазначенням сум, які б позивач отримав би при правомірній поведінці відповідача.
У зв'язку з відсутністю підстав стягнення суми збитків, стягнення нарахованих річних та
інфляційних на суму збитків є безпідставним та вимоги про їх стягнення у розмірі 24.151,82грн. (інфляційних) та 6.222,55грн. (3%річних) задоволенню не підлягають.
Оскільки підприємство-позивач здійснює свою діяльність на власний ризик, то вимоги щодо стягнення витрат з оплати праці із залученням двох працівників у сумі 1.050,25грн., не можна вважати збитками, оскільки ці витрати не мають причинного зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода , зокрема полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Проте, у даній справі позивач, вимагаючи задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10.000грн., не надає будь-яких доказів приниження його ділової репутації, що виключає можливість задоволення цих вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та пропорційного стягнення з відповідача витрат по оплаті експертизи. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Домнікія», м.Херсон, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2008 року у справі №10/146 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Мойсеєнко Т. В.