18.01.2007 Справа № 41/216
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Клименко Ю.І.,
за участю представників сторін:
від позивача -Феоктистов О.В., довіреність від 04 січня 2007 року № 79/01-07;
від відповідача -Запорожець В.Н., довіреність від 16 січня 2007 року № 1; Скрипник І.О., довіреність від 16 січня 2007 року № 2; Замула Л.О. -директор, рішення від 26 грудня 2001 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Віза-плюс», м.Жовті Води Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі № 41/216
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Зерно України», м.Кіровоград
до Приватного підприємства «Віза-плюс», м.Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 23518 грн.38 коп., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі № 41/216 (суддя Орєшкіна Е.В.) позов ТОВ “СП Зерно України» задоволено частково. З відповідача -ПП “Віза-плюс» на користь позивача стягнуто 19266 грн. боргу, 192 грн.66 коп. витрат по сплаті держмита та 96 грн.76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання щодо перерахування на користь позивача 100 % попередньої оплати в сумі 134266 грн. на підставі рахунку-фактури від 01 серпня 2006 року № ЗУ-0000016, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 19266 грн., яка стягнута з відповідача. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій суд зазначив, що згідно п.7.2 договору стягнення пені поставлено в залежність від настання факт поставки товару, якої не відбувалось.
Не погодившись з рішенням суду відповідач -ПП «Віза-плюс», звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рахунок-фактура від 01 серпня 2006 року № ЗУ-0000016 на суму 134266 грн. виставлений іншому підприємству, а тому не свідчить про настання у нього зобов'язання по перерахуванню цих коштів. З урахуванням вказівки в рахунку про його дійсність до 01 серпня 2006 року в момент його пред'явлення і оплати він був вже недійсним, тобто не підлягав виконанню. Після перерахування 115000 грн. позивач повідомив про неможливість поставки ПММ до повної оплати рахунку. 02 серпня 2006 року за вих.№ 02/08-3 позивачу було направлено лист з проханням повернути суму передплати і позивач листом від 03 серпня 2006 року за вих.№ 25/07-06 повідомив про перерахування коштів після повернення їх його партнером, що свідчить про взаємну домовленість про відмову від виконання зобов'язань за договором. З моменту отримання попередньої оплати і до звернення з позовом до суду позивач на протязі чотирьох місяців не приймав ніяких заходів по врегулюванню питання поставки пально-мастильних матеріалів чи повернення суми передплати, тоді як у відповідності з п.1.4 договору від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ він міг здійснити поставку товару окремими партіями відповідно до перерахованої суми. При цьому відповідач зазначає, що з моменту перерахування суми передплати і до моменту пред'явлення позову ціни на пально-мастильні матеріали знизились на 30 %.
Позивач -ТОВ “СП Зерно України», проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає, що відповідач при внесенні передплатив розмірі 115000 грн. підставою перерахування коштів зазначав саме рахунок-фактуру від 01 серпня 2006 року № ЗУ-0000016. Грошові кошти перераховані відповідачем відповідно до умов укладеного сторонами договору від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ, домовленості про розірвання договору не було. Відповідач в установлений в договорі строк та в обсязі не перерахував кошти позивачу, чим порушив власні зобов'язання за договором, зокрема вимоги пункту 3.1 договору.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між сторонами -ТОВ «СП Зерно України»та ПП «Віза-плюс»укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ /а.с.3/, згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідача) нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в рахунках на оплату, які невід'ємною частиною цього договору. Вказані рахунки, підписані продавцем, вважаються достатньою умовою та доказом узгодженості між сторонами цього договору вказаного асортименту, кількості, ціни та вартості товару.
У відповідності з п.3.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату товару.
В п.3.2 договору сторонами обумовлено забезпечення продавцем поставки товару покупцю протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження суми передплати на банківський рахунок продавця.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем -ПП «Віза-плюс»платіжними дорученнями від 01 серпня 2006 року №№ 591, 592 перераховано на користь позивача ТОВ «СП Зерно України»115000 грн. передплати за паливно-мастильні матеріали /а.с.26/.
В жовтні 2006 року позивач -ТОВ «СП Зерно України»звернувся до господарського суду з позовом до ПП «Віза-плюс», в якому просив стягнути з відповідача 19266 грн. несплаченої суми передплати на підставі виставленого рахунку-фактури від 01 серпня 2006 року № ЗУ-0000016, а також штрафні санкції за затримку проплати в сумі 4252 грн.38коп.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов договору від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ оплата за нафтопродукти повинна бути здійснена покупцем протягом двох банківських днів на підставі виставленого продавцем рахунку, який є невід'ємною частиною цього договору і вважається достатньою умовою та доказом узгодження сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості товару.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, платником у виставленому позивачем рахунку-фактурі від 01 серпня 2006 року № ЗУ-0000016 /а.с.4/ зазначено не відповідача, а інше підприємство -ПП «Віза-Агро».
Вказаний рахунок-фактура не є доказом узгодження сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості товару, не може вважатися невід'ємною частиною укладеного сторонами договору від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ, як і не може вважатися рахунком виставленим на умовах цього договору та не є підставою для сплати відповідачем суму передплати.
Таким чином, у відповідача не виникало обов'язку щодо перерахування на користь позивача суми передплати за вказаним договором, оскільки рахунок на оплату ним товару позивачем не виставлений.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Вищевикладеним спростовуються доводи позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань по внесенню повної суми передплати.
Крім цього, положення договору від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ не встановлюють обов'язку покупця по внесенню 100 % суми попередньої оплати товару, як і не містить вказівки про здійснення продавцем поставки товару лише після внесення покупцем повної суми передплати.
Сторонами в п.1.4 договору передбачена можливість поставки товару продавцем як одноразово, так і окремими партіями.
Позивач, отримавши у якості попередньої оплати 115000 грн., в порушення п.3.2 договору, не забезпечив поставку відповідачу нафтопродуктів в межах оплаченої суми протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження суми передплати, при цьому безпідставно вимагає сплати відповідачем решти суми передплати в розмірі 19266 грн.
Згідно ч.4 ст.538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи, що позивачем, в порушення умов договору, не був виставлений відповідачу рахунок на оплату товару, але відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 115000 грн., позивач був зобов'язаний поставити та передати у власність покупця нафтопродукти на сплачену суму.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 02 серпня 2006 року за вих..№ 02/08-3 відповідач -ПП «Віза-плюс»звернувся до позивача ТОВ «СП Зерно України»з проханням повернути перераховану суму передплати в розмірі 115000 грн. Листом від 03 серпня 2006 року за вих..№ 25/07-06 позивач погодився на повернення коштів, повідомивши відповідача про їх перерахування протягом одного банківського дня після надходження коштів від постачальників /а.с.5, 27/. Вищезазначене свідчить про домовленість сторін щодо припинення зобов'язань по поставці нафтопродуктів (ч.1 ст.604 ЦК України).
З урахуванням вищевикладеного, у відповідача відсутній обов'язок по перерахуванню на користь позивача суми передплати за договором поставки від 01 серпня 2006 року № 01/08-VIZ, а тому позовні вимоги ТОВ «СП Зерно України»про стягнення з відповідача ПП «Віза-плюс»боргу в сумі 19266 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.
За цими ж обставинами слід відмовити в позові в частині вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4252 грн.38 коп. Більш того, п.7.2 договору, на який посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, передбачає сплату покупцем штрафних санкцій у випадку затримки платежу від дати поставки товару, тоді як поставки товару за цим договором продавцем не здійснювалось.
Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Господарські витрати у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Віза-плюс»задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі № 41/216 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Зерно України» на користь Приватного підприємства «Віза-плюс»витрати по розгляду апеляційної скарги в сумі 117 грн.59 коп.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко