30 червня 2006 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.
суддів:
Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В.,
розглянувши справу за позовом Харківського товариства захисту прав споживчого в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ ГМБХ» про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 травня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2004 року,
Харківське товариство захисту прав споживачів звернулося в суд в інтересах ОСОБА_1 із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 квітня 1999 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на поставку та придбання автомобіля “ІНФОРМАЦІЯ_1». За автомобіль ним було сплачено 61 400 грн. Обласний Фонд безпеки дорожнього руху УДАІ УМВС України в Харківській області відмовився зареєструвати автомобіль у зв'язку з невідповідністю гальмової частини вимогам стандарту ІНФОРМАЦІЯ_2 “Засоби транспорту дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю». Також неодноразові тестування автомобіля на різних діагностичних стендах виявили низьку працездатність амортизаторів. Посилаючись на вимоги Закону України “Про захист прав споживачів» просив розірвати договір та стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 75 399 грн. та 40 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 травня 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 травня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: М.П. Пшонка