18.01.2007 Справа № 35/153
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Швець В.В. (доповідач)
суддів: Тищик І.В., Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
відповідач: Кузьменко Н.О., юрисконсульт 2 категорії, довіреність №523 від 10.11.05;
представник ДВС Дніпропетровської області: Антонов Є.М. державний виконавець, довіреність №92 від 15.01.07;
представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Дніпропетровської області;
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2006 року;
у справі №35/153;
за скаргою відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго», місто Дніпропетровськ;
на дії Державної виконавчої служби Дніпропетровської області;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Синельниківський ресорний завод», місто Синельникове, Дніпропетровської області;
до відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» місто Дніпропетровськ;
про стягнення 11502,98 гривень.
Заявник відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго», місто Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з заявою, в якій скаржник просить визнати дії відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровської області щодо стягнення з боржника виконавчого збору при примусовому виконанню наказу господарського суду №35/153 від 26 травня 2005 року неправомірними, а також скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 липня 2006 року.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що Відповідач добровільно виконав рішення суду у справі та державний виконавець не здійснював жодних виконавчих дій на примусове виконання рішення, а, отже, відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору.
Ухвалою господарського суду у справі №35/153 від 10 жовтня 2006 року (суддя Широбокова Л.П.) заявлені вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну ухвалу господарський суд виходив з того, що при виконанні рішення суду №35/153 боржник ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго», сплатив заборгованість добровільно, відділ державної виконавчої служби фактично не здійснювала стягнення суми боргу за спірним виконавчим провадженням про що свідчить копія платіжного доручення №9699 від 16 вересня 2005 року.
Представник відділу державної виконавчої служби не погодившись з ухвалою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні ухвали неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Представник відділу державної виконавчої служби просить спірну ухвалу скасувати та відмовити у заявлених вимогах посилаючись на наступне:
Відповідно до статті 46 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.
Таким чином, законодавець встановив, що добровільне виконання судового рішення є дії спрямовані боржником на виконання вимог виконавчого документу до закінчення строку для добровільного виконання, який був встановлений державним виконавцем.
Всі дії, які боржником спрямовані на виконання судового рішення після закінчення строку для добровільного виконання, вважаються такими, що виконуються в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що боржник в строк наданий для добровільного виконання вимог виконавчого документа не виконав, державним виконавцем 1 липня 2005 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження на вимоги статті 49 Закону України “Про виконавче провадження».
На апеляційну скаргу Скаржник надав відзив, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідно до статті 46 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.
Тобто заявник вважає, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу.
При виконанні Наказу суду №35/153 від 26 травня 2005 року ВАТ “Дніпрообленерго» сплачувало заборгованість добровільно.
Тому заявник вважає, що державна виконавча служба Дніпропетровської області фактично не здійснювала стягнення суми боргу, про що свідчить копія платіжного доручення №9699 від 6 вересня 2005 року.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що 13 липня 2005 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №35/153 від 26 травня 2005 року про стягнення з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго» на користь Відкритого акціонерного товариства “Синельниківський ресорний завод» заборгованості у розмірі 233,02 гривень та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 20 липня 2005 року.
16 вересня 2005 року платіжним дорученням №9699 боржником у добровільному порядку було перераховано 233,02 гривень на депозитний рахунок Дніпропетровського обласного управління юстиції в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого документу у справі №35/157.
Приймаючи спірну ухвалу господарський суд послався на статтю 46 Закону України “Про виконавче провадження» та пункт 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій відповідно до яких виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягненої суми.
Державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу.
З матеріалів справи вбачається, що при виконанні рішення суду №35/153 боржник сплатив заборгованість добровільно, відділ державної виконавчої служби фактично не здійснював стягнення суми боргу за спірним виконавчим провадженням, про що свідчить копія платіжного доручення №9699 від 16 вересня 2005 року.
Тобто, державна виконавча служба Дніпропетровської області фактично не здійснювала стягнення суми боргу.
Наказ суду №35/153 від 26 травня 2005 року ВАТ “Енергетична компанія Дніпрообленерго» виконало добровільно.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України “Про виконавче провадження», стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що виконавчий збір стягується у разі, якщо рішення було виконано примусово, та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми.
Факт не виконання рішення про стягнення суми добровільно в установлений для цього строк утворює базу для нарахування виконавчого збору лише за умови стягнення її державним виконавцем, який після строку для добровільного виконання рішення суду виконує його примусово.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін .
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2006 року у справі №35/153, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий В.В. Швець
Судді: І.В.Тищик
І.А.Сизько