h
справа № 2-а-27622/08
категорія 2.31.1
24 квітня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Токаревої М.С. ,
при секретарі - Янушевській В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації
про стягнення 9377,90 грн.,-
встановив:
У липні 2008 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення суми. Свої вимоги мотивує тим, що їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”. Зазначена доплата та допомога була проведена у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у періоди з 24 липня 1998 року по 31 вересня 2004 року, що призвело до порушення її прав. Просить суд, стягнути на її користь зазначену доплату у розмірі 9377,90 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, справу просила слухати у її відсутність.
Представник відповідача до суду не з'явився, своїми процесуальними правами, що передбачені ст.49 КАС України, не скористався, щодо причин неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та в спірний період часу проживала та працювала в АДРЕСА_1 Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони посилиного радіоекологічного контролю. В спірний період часу зазначена доплата проводилася в розмірі 5,20 грн.
Згідно ст.39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата щомісяця.
Проте вказана доплата виплачувалась у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації положень ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанова КМУ №836.
Заборгованість по доплаті, яка передбачена ст.39 Закону, підлягає стягненню за зазначені періоди, відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України, незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці” є складовою структури заробітної плати.
За таких обставин дії відповідача є неправомірними.
З врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме розмір мінімальної заробітної плати становив: з 1 липня 1998 року - 55 грн., з січня 1999 року - 74 грн., з квітня 2000 грн. - 90 грн., з липня 2000 року - 118 грн., з 1 січня 2002 року - 140 грн., з липня 2002 року - 165 грн., з січня 2003 року - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 205 грн., з 1 січня 2004 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн.
Виходячи з розрахунку ( одна мінімальна заробітна плата помножена на кількість місяців спірного періоду часу та мінус отримані фактично кошти ). Отже, в наслідок неправомірних дій відповідача виникла заборгованість, яка підлягає відшкодуванню, яка складає: за ст. 39 Закону -9377,90 грн.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 158 -163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
ПозовОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 грошової доплати та допомоги у розмірі меншому ніж це визначено ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користьОСОБА_1 недоотримані кошти за ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 9377,90 грн.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.С. Токарева