Справа № 22-а-11574/08 Головуючий у першій інстанції: Борисенко П.І.
Суддя-доповідач: Романчук О.М.
14 квітня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Горбань Т.І.,
Малиніна В.В.,
при секретарі: Джуринській Н.В.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною Управління праці та соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації Черкаської області на постанову Лисянського райсуду Черкаської області від 25 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації Черкаської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни, -
Постановою Лисянського райсуду Черкаської області від 25 січня 2008 року позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати разової грошової допомоги за 2005 - 2007 рр та стягнути недоплачену разову грошову допомогу за 2005-2007 рр в розмірі 3303 грн. 18 коп.
Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що він є учасником війни. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону № 3551, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону - права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни
Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Таким чином, відповідач при обрахуванні щорічної виплати мав керуватися виключно нормами Закону.
Вищезазначений висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003, не передбачено фінансування виплат грошової допомоги учасникам війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 стаття 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», визнана такою, що не відповідає Конституції України.
Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону, особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, неконституційними не визнавалися. Тобто, в період 2005 - 2006 років діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закони України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни становив 50 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни становив 50 грн.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 зупинено дію частини п'ятої ст. 14 Закону на 2006 рік, відтак застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що виплату разової грошової допомоги позивачу необхідно було виплачувати у розмірі відповідно до ст. 14 «Про статус ветереанів війни, гарантій їх соціального захисту» без урахування обмежень визначених Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а виплата за 2005 та 2006 роки відповідачем здійснювалась у відповідності до законодавства.
Крім цього, судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини щодо виплати одноразової допомоги за 2007 рік.
Відповідно до ст. 29 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 розмір виплати щорічної разової допомоги встановлено у сумі 450 грн.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі - Рішення КСУ), положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою визначено розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У зв'язку з тим, що Рішення КСУ набрало чинності 09 липня 2007 року, тобто до 30 вересня 2007 року, вимоги Позивача щодо визнання протиправної бездіяльності та виплати йому щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню.
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень та встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, в зв'язку з чим Позивачем правильно розраховано суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача потрібно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Лисянського райсуду Черкаської області від 25 січня 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Лисянської райдержадміністрації Черкаської області солодарно на користь ОСОБА_1 недоплачену йому грошову допомогу як учаснику війни за 2007 рік у сумі 1175 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС УкраїниГоловуючий суддя
Судді: