Суддя-доповідач -Нікулін О.А. Головуючий у 1 інстанції - Сторожук Т.А.
Іменем України
14 квітня 2009 року справа № 2-а-206/09/1203
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого
Нікуліна О.А.
Суддів при секретарі за участю: позивача представника позивача представників відповідачів
Сіваченка І.В., Дяченко С.П. Стєблєві О.Л. не з'явився не з'явився не з'явилися
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу відповідача:
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради
на постанову
Артемівського районного суду м. Луганська
від 14.01.2009 року
по справі
№ 2-а-206/09
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради Головного управління Державного казначейства в Луганській області
про
Визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки,-
ОСОБА_1 звернувся до Артемівського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради та Головного управління Державного казначейства в Луганській області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки в сумі 6368,48 грн.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 14.01.2009р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 6368,48 грн. за 2007 та 2008 роки.
20.01.2009р. Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а безпідставне стягнення грошових коштів з УПСЗН створює загрозу інтересам держави у сфері виконання соціальних програм.
Сторони до апеляційного суду не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач, його представник та відповідач надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни і відповідач сплатив йому одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2007 році - 360 грн. та у 2008 році - 400 грн. (а.с.9)
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є ветераном війни-інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно листа відповідача, позивачу було фактично сплачено одноразову грошову допомогу передбачену спеціальним Законом № 3551-ХІІ до 5 травня у 2007 році - 360 грн. та у 2008 році -400грн. (а.с.9)
Правовий статус інвалідів війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги інвалідам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги інвалідам війни.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.
Судом першої інстанції вірно застосовано норми рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р., якими визнані неконституційними відповідні положення Законів про бюджети України на 2007 та 2008 роки і тому позивачу повинні були проведені за 2007 та 2008 роки виплати грошової допомоги у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону, які мають більшу юридичну силу ніж підзаконні акти.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення з Управління одноразової щорічної допомоги за 2007 та 2008 роки.
Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 14 січня 2009 року у справі № 2-а-206/09 - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 14 січня 2009 року у справі № 2-а-206/09 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: О.А.Нікулін /підписи/
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко
З оригіналом згідно.
Суддя: