"09" січня 2007 р.
Справа № 25/451-06-12272А
За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області
до відповідача: СПД ОСОБА_1.
про стягнення 211,02 грн.
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Позивача: Іорданов В. П., довіреність №4918/08 від 30.11.06 р.
Відповідача: ОСОБА_1., довіреність від 04.12.06 р.
В судовому засіданні 09.01.07 р. приймали участь представники:
Позивача: не з'явився.
Відповідача: не з'явився.
Суть спору: про стягнення 211,02 грн. заборгованості по оплаті фіксованого розміру страхових внесків.
Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області звернулося до господарського суду з позовом до СПД ОСОБА_1. про визнання права Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області на стягнення заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення з СПД ОСОБА_1. 248,82 грн. заборгованості по оплаті фіксованого розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.06 р. позов Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області було залишено без руху до 20.11.06 р. на підставі ч.1 ст. 108 КАС України для виправлення позивачем вказаних в ухвалі недоліків.
20.11.06 р. до господарського суду надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області вх.НОМЕР_1, в якому позивач виправив недоліки позовної заяви та уточнив позовні вимоги, виключивши з позову заявлені позовні вимоги про визнання права Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області на стягнення заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач надав суду уточнення до адміністративного позову від 13.12.06 р. вхНОМЕР_2 та заяву від 20.12.06 р. вх.НОМЕР_7, де виклав позовні вимоги в остаточній вищенаведеній редакції та визначив свою правову позицію, яка базується на застосуванні пп.4 п.8 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. №1058-ХV, яким передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Так, позивач зазначає, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, а також порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, оскільки він є спеціальним законом, тоді як Указ Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», на який в обґрунтування своїх заперечень посилається відповідач на противагу позивачу, є лише підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідач надав суду заперечення на позов від 06.12.06 р. вх.№НОМЕР_3, згідно яких позовні вимоги не визнає повністю, посилається на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки єдиний податок замінює для нього і податок з доходів фізичних осіб, і внески у Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України та Фонд сприяння зайнятості населення України. Відповідач зазначає, що зазначений Указ прийнятий відповідно до п.4 розділу ХV Конституції України і має силу закону.
Однак витребуване судом свідоцтво про сплату єдиного податку на 2005 р. відповідач в матеріали справи не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
17.07.1997 р. Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано фізичну особу ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності.
СПД ОСОБА_1 згідно поданої заяви зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області з 28.01.1998 р. за НОМЕР_4 платником страхових внесків
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою Серія НОМЕР_5 СПД ОСОБА_1. є платником єдиного податку на 2006 р.
Спрощена система оподаткування запроваджена відповідно до п.4 Перехідних положень Конституції України Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до п.2 Указу Президента України суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджет - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
Між тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. №1058-ХV особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є зокрема фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 2 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно пп. 4 п.8 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24.06.04 р.), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Частиною 5 ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» в редакції від 23.12.04 р. №2285 -ІV на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) встановлено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на місяць на кожну особу.
Відповідно до абз.8 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно ч.1 ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня по 1 квітня 2005 р. встановлено у розмірі 262 грн. на місяць.
В період з 01.01.05 р. до 30.03.05 р. розмір страхового внеску відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 р. складав 32% від об'єкту оподаткування - заробітної плати (доходу).
Таким чином, мінімальний страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності складає 83, 84 грн. ( 262 грн. Ч 32% ).
Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.05 р. №2505-ІV внесено зміни до ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та скасовано плату суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами фіксованої ставки на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Закон України від 25.03.05 р. №2505-ІV набрав чинності 31.03.05 р., у зв'язку з чим розмір страхового внеску, що належить сплатити фізичній особі -суб'єкту підприємницької діяльності за березень 2005 р. визначається шляхом розрахунку добутку фіксованої ставки на місяць та кількості днів до набуття чинності закону України від 25.03.05 р. №2505-ІV, що складає 81,14 грн. ((83,84Ч30)/31).
Таким чином, загальна сума страхових внесків, які повинні бути внесені суб'єктом малого підприємництва -фізичною особою -платником єдиного податку до Пенсійного фонду України за 1 квартал 2005 р., складає 248,82 грн.(83,84 грн. + 83,84 грн.+ 81,14 грн.)
Між тим, відповідачем було надано суду звіт суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку за 1 квартал 2005 р., в якому визначено суму фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі в розмірі 90 грн., що підтверджується квитанціями ІНФОРМАЦІЯ_1., з яких 42% ( 37,8 грн.), Відділення Державного казначейства України повинно було перерахувати до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку, та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р. -І кварталу 2005 р.» №3583-ІV від 16.03.06 р., суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, якими застосовуються особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 р. -І кварталу 2005 р., але не були зараховані на їх особливі рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм чинного на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.04 р. №2285-ІV не вважати заборгованістю.
Таким чином, вищенаведеним Законом України №3583-ІV від 16.03.06 р. врегульовано питання стосовно сум страхових внесків до Пенсійного фонду України сплачених суб'єктами господарської діяльності, які застосовуються особливі умови оподаткування, обліку та звітності, в складі єдиного податку протягом 2004 р.- І кварталу 2005 р.
Звідси, відповідно до пп.4 п.8 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 5 ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.04 р. №2285 -ІV, з урахуванням надання відповідачем доказів сплати єдиного податку, з останнього підлягає стягненню сума заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного Фонду України, яку складає різниця між фіксованою ставкою страхових внесків, та суми коштів, що мали б надійти у вигляді 42 відсотків від єдиного податку.
Враховуючи те, що СПД фізична особа ОСОБА_1. фактично сплатив у першому кварталі 2005 р. 90 грн. єдиного податку, з яких Відділення Державного казначейства повинно було перерахувати до Пенсійного фонду України 37,8 грн., а сума страхових внесків, які повинні бути внесені суб'єктом малого підприємництва -фізичною особою -платником єдиного податку до Пенсійного фонду України за 1 квартал 2005 р., складає 248,83 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області 211,02 грн.
Посилання відповідача на Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого на платників єдиного податку, на переконання відповідача, не поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судом до уваги не беруться, у зв'язку із ненаданням відповідачем у матеріали справи свідоцтва про сплату єдиного податку на 2005 р., а також з огляду на наступне.
На думку суду, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розповсюджує свою дію на податкові правовідносини, він є спеціальним нормативним актом, що визначає порядок відносин з бюджетами та державними цільовими фондами суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку. Відносини з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частинами 4 та 6 вищенаведеного Закону встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 5 та п.15 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на проаналізовані законодавчі норми, суд вважає, що у випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло правовідносин, але є різними за юридичною силою, переважному застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за юридичною силою, тобто в даному випадку -Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Пунктом 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування... Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (п.п.1, 2 ст.70 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (п.1 ст.71 КАС України).
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області позовні вимоги про стягнення з СПД ОСОБА_1 211,02 грн. заборгованості по оплаті страхових внесків правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повній мірі.
Згідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.94, 160-164 КАС України, -
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_6) на користь Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе,27, код ЄДРПОУ 24528378) 211 (двісті одинадцять) грн. 02 коп. заборгованості по оплаті страхових внесків.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Малярчук І.А.