Справа № 167/1832/13-к Провадження №11-кп/773/71/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.307 КК України Доповідач: ОСОБА_2
25 лютого 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Рожищенського районного суду від 18 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Рожище Волинської області, житель АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одружений, навчається на третьому курсі Волинського технікуму НУХТ, раніше не судимий;
- засуджений за ч.2 ст.307 КК України із застосування ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - заставу в сумі 23 000 грн.
Вирішено судом також питання щодо речових доказів та арештованого майна, належного ОСОБА_7 на праві приватної власності.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджений за те, що 10 лютого 2013 року біля 10 години, перебуваючи в м. Луцьку по вул. Львівській біля приміщення магазину «Наш Край», у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно придбав, зберігав та перевіз в с. Копачівка Рожищенського району наркотичні засоби, де в послідуючому, в цей же день, приблизно біля 12 години в с. Копачівка Рожищенського району по вул. Першотравневій, неподалік автобусної зупинки, під час проведення оперативної закупівлі, незаконно збув гр. ОСОБА_9 , особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою 0,89 г, за що отримав грошові кошти в сумі 100 гривень.
Крім того, він же, 23.03.2013 року близько 20 години, знаходячись в с.Копачівка Рожищенського району по вул. Першотравневій, неподалік магазину-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », незаконно, повторно збув гр. ОСОБА_10 ( ОСОБА_9 ), особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою 0,89 г, за що отримав грошові кошти в сумі 130 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307 КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначає, що ОСОБА_7 не лише самостійно кілька разів придбав та зберігав за місцем свого проживання особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, але й в подальшому з метою отримання матеріальної вигоди двічі збув його іншим особам, чим вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких. Також, судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_7 до вчинення даного кримінального правопорушення ніде не працював, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та стійкість умислу, а тому вважає, що судом обрано надто м'яке покарання, яке не відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
В запереченнях захисник ОСОБА_8 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі матеріали кримінального провадження, дав їм належну правову оцінку, врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин та постановив законний і обґрунтований вирок, тому підстав для його скасування немає.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, в апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України є правильною і також не заперечується.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , у матеріалах кримінального провадження відсутні.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд обґрунтовано відніс те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання.
Тому суд обґрунтовано ці пом'якшуючі покарання обставини визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та призначив ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за цей злочин.
Разом з тим, суд мотивував своє рішення і про звільнення від відбування покарання з випробуванням обвинуваченого на підставі ст.75 КК України.
Зокрема, суд, врахувавши наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, навчається у навчальному закладі, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, раніше не судимий, вчиняв незаконні дії з незначною кількістю наркотичного засобу, а також шкідливих наслідків від вчиненого ним злочину не наступило, оскільки проводились оперативні закупівлі, вірно прийшов до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
В той же час безпідставними визнає апеляційний суд доводи прокурора про те, що ОСОБА_7 на момент вчинення злочину ніде не працював, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 стаціонарно навчається на третьому курсі Волинського технікуму НУХТ, а тому не має можливості працевлаштуватись до закінчення навчання.
Тому, врахувавши всі обставини по кримінальному провадженню, в тому числі й ті, на які посилається прокурор в своїй апеляції, суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не є надто м'яким.
Законних підстав для скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалення свого вироку з призначенням обвинуваченому покарання з ізоляцією від суспільства апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Рожищенського районного суду від 18 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4