"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3469/13
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО"
про стягнення 4200грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" про стягнення з відповідача заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 4200грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2013р. порушено провадження у справі №916/3469/13.
20.01.2014р. позивач надав клопотання (вх. ГСОО№1216/14 від 20.01.2014р.), відповідно до якого просить суд розглянути справу за навними документами, у зв'язку з неможливістю бути присутніми у судовому засіданні.
Надане клопотання судом залучено до матеріалів справи.
10.02.2014р. позивач надав клопотання (вх. ГСОО№3331/14 від 10.02.2014р.), відповідно до якого просить суд розглянути справу за навними документами, у зв'язку з неможливістю бути присутніми у судовому засіданні.
Надане клопотання судом залучено до матеріалів справи.
17.02.2014р. позивач надав клопотання (вх. ГСОО№4116/14 від 17.02.2014р.), відповідно до якого просить суд розглянути справу за навними документами, у зв'язку з неможливістю бути присутніми у судовому засіданні.
Надане клопотання судом залучено до матеріалів справи.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
22.04.2013р. на підставі заявки №360 на перевезення вантажів автомобільним транспортом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Перевізник) зобов'язався одноразово перевезти вантаж - Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" (Замовнику) на умовах та згідно маршруту вказаних у заявці.
Відповідно до умов, встановлених в заявці вартість за один а/м становить 4200грн., умови та порядок оплати визначені у безготівковій формі.
Відповідно до заявки, оплата здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту вивантаження.
Позивач зобов'язання виконав в повному обсязі, товар обумовлений Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом (цибуля у сітках) масою 21 т. згідно маршруту м. Біляївка, вул. Комінтерну 141 - м. Київ, вул. Оросительна, 5 власним транспортом перевіз, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000118 від 23.04.2013р.
23.04.2013р. було направлено факсимільним зв'язком рахунок-фактуру №СФ -0000117 від 23.04.2013р. на суму 4200грн. Оплата за цим рахунком не надходила, отже сума заборгованості становить 4200грн.
Між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2013р., згідно якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 4200грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" не виконав належним чином свої зобов'язання за заявкою №360 від 22.04.2013р. та не розрахувався за надані послуги з організації перевезення вантажу, у зв'язку зчим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 4200грн.
12.07.2013р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" претензію з вимогою перерахувати суму заборгованості.
Однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вищевикладене зумовило звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за перевезення вантажів у розмірі 4200грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 Цивільного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2013р., згідно якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 4200грн.
При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.
Так, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконав належним чином свої зобов'язання за заявкою №360 від 22.04.2013р., наявність невиконання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" своїх зобов'язань щодо проведення оплати рахунку у повному обсязі, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості за перевезення вантажів у розмірі 4200грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовна вимога фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" про стягнення заборгованості за перевезення вантажів у розмірі 4200грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріаліами справи, та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО" (67600, Одеська обл., Біляївський район, м. Біляївка, вул. Комінтерна, буд. 141, код 374107015091) на користь фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в РВ ПРД АТ „ОТПБанк" в м. Миколаїв, МФО 300525, код НОМЕР_1) заборгованість за перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 4200(чотири тисячі двісіті)грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.02.2014р.
Суддя Гут С.Ф.