ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2014 року 09:45 № 826/560/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Крайчинський С.С. (довіреність від 03.02.2014 р. № 4.3/33/613)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1
доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві
провизнання незаконними дій (бездіяльності) та скасування постанови від 12.12.2013 ВП № 28821242,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень позовних вимог від 29.01.2014, просив визнати незаконними дії (бездіяльність) державного виконавця та скасувати повторну постанову від 12.12.2013 ВП № 28821242, винесену державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у м. Києві.
Позивач зазначає, що на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 12/400 від 22.07.2011 р. державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити позивачу перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2009 рік, згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 3 групи в розмірі 3 106 грн.
Позивач зазначає, що 28.11.2011 р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка надалі була скасована судом.
Надалі, як зазначає позивач, він звернувся із листом від 28.10.2013 р. із заявою про відновлення виконавчого провадження.
Постановою від 03.12.2013 р. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
У той же час, як зазначає позивач, з часу відновлення виконавчого провадження державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій по примусовому виконанню судового рішення, однак, 12.12.2013 р. державним виконавцем знову прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, яка обґрунтована тими самими обставинами щодо виконання рішення суду, виходячи з оцінки яких Київський апеляційний адміністративний суд скасував попередню постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова, як вказує позивач, отримана 24.12.2013 р.
На вказану скаргу, як зазначає позивач у позові (вх. від 20.01.2014 р., надіслано поштою 15.01.2014 р.), 28.12.2013 р. ним була надіслано скаргу на ім'я начальника ВДВС, однак, станом на день звернення до суду (15.01.2014 р.) відповіді не було отримано.
Враховуючи наведене, як зазначає позивач, він звернувся за захистом своїх прав до суду.
Позивач зазначає, що судове рішення не виконано та повідомлення боржника, яке вже оцінено судом апеляційної інстанції, не є належним доказом виконання рішення суду.
Відповідач з підстав, викладених в оскаржуваній постанові, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.02.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Так, щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відомостями з копії поштового конверту, спірна постанова від 12.12.2013 р. надіслана позивачу 19.12.2013 р.
27.12.2013 р. позивачем сформована скарга на зазначене рішення, яка адресована начальнику ВДВС.
Згідно з відомостями УДППЗ «Укрпошта» скарга надіслана до ВДВС 28.12.2013 р. та отримана 30.12.2013 р.
Відповідно до вимог ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга підлягає розгляду у десятиденний строк з дня її надходження, що, відповідно, зумовлює обґрунтоване очікування з боку позивача отримання відповідного рішення з урахуванням наведеного строку та строку поштового обігу.
У той же час, станом на 15.01.2014 р. відповідне процесуальне рішення на адресу позивача не надійшло, що і зумовило його звернення до суду шляхом надіслання 15.01.2014 р. поштовим зв'язком позовної заяви про оскарження спірного рішення про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, як вбачається з наявних відомостей УДППЗ «Укрпошта», постанова ВДВС від 17.01.2014 р. за результатами скарги позивача, надіслана лише 23.01.2014 р. та отримана позивачем 25.01.2014 р.
Враховуючи наведене, суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим позов розглянуто по суті позовних вимог.
Щодо суті спірних взаємовідносин, суд зазначає наступне.
21.09.2011 р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинським С.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 28821242) про примусове виконання виконавчого листа № 12/400, виданого 22.07.2011 р. Окружним адміністративним судом м. Києва.
Боржником визначено Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, стягувачем - ОСОБА_1.
Виконавчий лист видано про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Г. Юри, 14-б) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 3 групи в розмірі 3 106,00 грн.
28.11.2011 р. державним виконавцем прийнято постанову від 28.11.2011 р. про закінчення виконавчого провадження.
Постанова державного виконавця мотивована наступним. Так, відповідно до листа №8378/37-01/16 від 29.09.2011 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації повідомлено про виконання рішення суду в добровільному порядку. Копію розпорядження підготовлено та відправлено до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для проведення стягувачу відповідної виплати. Розпорядження від 16.06.2011 на суму 3106,00 грн. Враховуючи вищевикладене, як зазначено у постанові, рішення суду виконано.
У той же час, згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2011 року ВП № 28821242.
На підставі зазначеного судового рішення, 03.12.2013 р. державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження.
Згідно із цією постановою вирішено направити її сторонам виконавчого провадження.
У той же час, 12.12.2013 р. державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанова прийнята на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після прийняття постанови від 03.12.2013 р. про відновлення виконавчого провадження, державним виконавцем не вчинялось жодних дій.
У той же час, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що відповідно до листа № 8378/37-01/16 від 29.09.2011 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації повідомлено про виконання рішення суду в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити передбачені рішенням дії в добровільному порядку. Копію розпорядження підготовлено та відправлено до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для проведення стягувачу відповідної виплати. Розпорядження від 16.06.2011 на суму 3 106,00 грн.
Зазначено, що враховуючи вищевикладене, боржником - Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, в межах своїх повноважень, рішення суду в даній частині виконано.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (із змінами: надалі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону).
Частиною 1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно положень ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 49 Закону передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Так, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.8 ч.1 ст.49 Закону).
Згідно ч.3 ст. 49 вказаного Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В даному випадку, згідно із вищезгаданим виконавчим листом суду, як вже зазначалося, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення у Святошинському районі міста Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити Позивачу перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду війни 3 групи в розмірі 3 106,00 грн.
Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2011 року та постановою про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем відкрито виконавче провадження та відновлено виконавче провадження з виконання судового рішення щодо перерахунку та виплати Позивачу вказаної допомоги.
Проте, як вбачається з мотивувальної частини постанови Відповідача, підставою для її винесення є наявність доказів виконання рішення щодо перерахунку пенсії, зокрема письмове повідомлення боржника про фактичне виконання рішення згідно виконавчого документа, підписане уповноваженою посадовою особою, за зміст якого вона несе персональну відповідальність.
При цьому, оцінка вказаному повідомленню боржника надана у вищезгаданій постанові Київського апеляційного адміністративного суду.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність дій стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2013 року ВП №28821242, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про виконання в повному обсязі постанови рішення суду за вищевказаним виконавчим листом.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення державного виконавця до суду щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено законності дій по прийняттю оскаржуваної постанови та протиправність постанови від 12.12.2013 р. про закінчення виконавчого провадження, а відтак, з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову в частині цих вимог. При цьому, під час розгляду справи встановлено, що після відновлення виконавчого провадження згідно із постановою державного виконавця від 03.12.2013 р., державним виконавцем не вживалось жодних дій по примусовому виконанню судового рішення, які визначені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а по суті лише 12.12.2013 р. прийнято повторне рішення про закінчення виконавчого провадження, тобто, як приходить до висновку суд, державним виконавцем вчинялась протиправна бездіяльність, яка полягає у не вчиненні виконавчий дій, передбачених ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону після прийняття постанови від 03.12.2013 р. Відтак, позов у цій частині (щодо визнання протиправною бездіяльності) відповідача також підлягає задоволенню, а загалом позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2013 року ВП №28821242.
Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2013 року ВП №28821242 та визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не вчиненні виконавчих дій у зв'язку із прийняттям постанови від 03.12.2013 р. про відновлення виконавчого провадження.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2014 р.