ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 лютого 2014 року № 826/18784/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомПриватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»
до відповідачаКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів
провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
Позивач Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18784/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2014 р.
В судовому засіданні 28.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600454/2 від 26.07.2013 р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 року № 100250000/2013/01423;
- присудити на користь ПП «Акрілат-Хімконтракт» судовий збір з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації № 100250000/2013/064951 від 26.07.2013 року, в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, відповідно до чого, відповідачем було протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600454/2 від 26.07.2013 р. із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, та протиправно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 року № 100250000/2013/01423.
Представником позивача було зазначено, що ПП «Акрілат-Хімконтракт» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, а також додатково витребовувані відповідачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відповідач дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, проте як застосуванню підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості.
Відповідачем, в свою чергу, до канцелярії суду 23.01.2014 р. були подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких митний орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Так, в наданих письмових запереченнях на позовну заяву відповідачем зазначено про правомірність прийняття Київською міжрегіональною митницею Міндоходів оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600454/2 від 26.07.2013 року, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 року № 100250000/2013/01423, з підстав не надання позивачем у повному обсязі всіх додаткових документів, що витребовувалися митним органом на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Однак, в судове засідання 28.01.2014 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття всіх осіб, що беруть участь у справі, в судове засідання 28.01.2014 року, в даному випадку - відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, яка була повідомлена належним чином про слухання справи, суд, на підставі вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/18784/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 28.01.2014 р., що був отриманий представником відповідача за довіреністю особисто наручно також 28.01.2014 р., про що останній розписався на звороті такого листа, який наявний в матеріалах справи.
Станом на 13.02.2014 р. інших документів від сторін по справі № 826/18784/13-а до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 17 липня 2013 року між фірмою «JUNGBUNZLAUER AUSTRIA AG» (Продавцем) та позивачем Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (Покупцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 500405728 (далі - Контракт), згідно з умовами якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити лимонну кислоту (далі - Товар) у кількості 6 000,00 кг. за ціною 1 020,00 Євро/т. Загальна сума контракту становила 6 120,00 Євро.
На виконання зазначеного Контракту Продавцем було виписано інвойс (рахунок-фактуру) від 23.07.2013 року за № 500406242 на загальну 6 120,00 Євро, який був сплачений позивачем у повному обсязі, та зазначеного не заперечувалося відповідачем.
Так, згідно декларації митної вартості № 100250000/2013/064951 від 26.07.2013 року (далі - ДМВ) митна вартість Товару була заявлена Декларантом до митного оформлення, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (далі також - МК України) за першим методом (за ціною договору).
Для підтвердження визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) Декларантом були надані до митного органу відповідні документи, передбачені чинним митним законодавством України, а саме:
- зовнішньоекономічний контракт № 500405728 від 17.07.2013 р.;
- інвойс рахунок № 500406242 від 23.07.2013 р.;
- міжнародну автомобільну накладну (СМR) № 002410 від 23.07.2013 р.;
- сертифікат походження товару № L977.705/148653 від 23.07.2013 р.;
- митну декларацію країни відправлення № 1ЗАТ230000ЕVНТР1G2 від 23.07.2013 р.;
- платіжне доручення № 1242 від 19.07.2013 р.;
- прайс-лист від 15.07.2013 р.;
- пакувальний лист № 406390 від 23.07.2013 р.;
- сертифікат аналізів № 80433489000010 від 23.07.2013 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»);
- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;
- довідку про транспортні витрати № б/н від 25.07.2013 р.
Проте, керуючись статтею 53 Митного кодексу України, митний орган запросив у Декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:
- страхові документи, якщо здійснювалося страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями;
- зовнішньоекономічний договір, не зважаючи на те, що даний договір вже був наданий декларантом при митному оформленні, та зазначене чітко вбачається з переліку документів картки відмови № 100250000/2013/01423 від 26.07.2013 р.
Отже, не зважаючи на подачу позивачем повного пакету документів, які передбаченні п. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості товару заявленого до розмитнення, митний орган за результатами розгляду поданих позивачем документів, відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за цінною господарської операції та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 10025000/2013/01423 від 26.07.2013 р., оскільки було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, що потребує подання нової ВМД.
Так, відповідачем було скориговано митну вартість товарів, заявлену позивачем до розмитнення, та визначено таку митну вартість на рівні 11 100,00 Євро, стосовно чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2. В даному випадку, така митна вартість Товару була визначена відповідачем за другорядним методом, а саме - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
В графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 року № 100250000/2013/600454/2 зазначено, що документи містять неповні дані, а саме не було надано:
- страхові документи по доставці вантажу, не зважаючи на те, що довідка про транспортні витрати надавалася при митному оформленні за митною декларацією № 100250000.2013.064951 від 26.07.2013 р, а також поставка була здійсненна на умовах FСА «Інкотермс 2010»;
- не надано зовнішньоекономічний договір та додатків до нього, хоча такий зовнішньоекономічний контракт також подавався позивачем за митною декларацією № 100250000.2013.064951 від 26.07.2013 р., та даний факт підтверджує і сам відповідач в картці відмови № 100250000/2013/01423 від 26.07.2013 р.;
- висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно за частиною 7 статті 55 МК України, у разі не згоди декларанта з рішенням про коригування митного органу, для уникнення простою, Декларант може звернутися з заявою про випуск товару у вільний обіг.
З урахуванням зазначеного, після здійснення коригування митної вартості Товар був випущений позивачем у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно за частиною 7 статті 55 МК України по митній декларації від 26.07.2013 року за № 100250000/2013/064951.
Відповідно до п. 8 ст. 55 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа протягом 80 днів з дня випуску товарів може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Так, користуючись положеннями п. 8 ст. 55 МКУ, позивач 10.09.2013 року, згідно опису № 04212086555260 направив на адресу відповідача лист за вих. № 16 від 09.09.2013 р. з необхідними додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується по митній декларації № 100250000/2013/064951 від 26.07.2013 року, а саме:
- копію експортного висновку Київської торгово-промислової палати № ЧЦ - 197/1 від 28.08.2013 р.;
- виписку з бухгалтерської документації (податкові накладні № 1625 від 17.05.2013 р., № 307 від 23.08.2013 р.);
- копію договору про перевезення № 06/12/3 від 31.05.2012 р., так як поставка товару здійснювалося на умовах FСА, відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010».
Термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Так, продавець відповідає за товар, який зобов'язаний поставити, до моменту передачі перевізникові, який призначений покупцем. Після передачі товару перевізникові усі ризики втрати чи пошкодження товару несе Перевізник до моменту передачі Покупцю (копію договору № 06/12/3 від 31.05.2012 р. було надано). Страхування товару, згідно поставки товару на умовах FСА не передбачено.
Тобто, в даному випадку, позивач наголошує на тому, що ним було виконано в повному обсязі вимоги п. 2 та п. 3 ст. 53 Митного кодексу України та надано відповідачу повний пакет документів, який містив повні та достовірні дані для підтвердження митної вартості заявленої позивачем за першим методом (ціною договору).
Також, відповідно до п. 9 ст. 55 Митного кодексу України, митний орган зобов'язаний розглянути подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або надати обґрунтовану відмову у перегляді.
Однак, відповідач своїм листом від 24.09.2013 року за вих. № 14.1/2-24/5183 відмовив позивачу у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів на підставі такого:
- довідка про транспортні витрати від 25.09.2013 р. видана ТОВ «Олія-транс», а СМR від 23.07.2013 р № 002410 завірено штампом іншого перевізника - «Іvа-Тrans». Документи, які підтверджують договірні та фінансові відносини зазначених юридичних осіб та їх відношення до перевезення вантажу по договору-дорученню від 31.05.2012 р. № 06/12/3 відсутні;
- прайс-лист адресований конкретному покупцеві, що суперечить його суті, а тому даний документ прийнято лише до уваги.
Тобто, відповідачем було залишено силі зазначене рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
Проте, вважаючи таке рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 - протиправним, а також вважаючи протиправною складену відповідачем картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423, позивач оскаржив зазначене рішення та карту відмови відповідача у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.
Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № 100250000/2013/064951 від 26.07.2013 року, а саме:
- зовнішньоекономічний контракт № 500405728 від 17.07.2013 р.;
- інвойс рахунок № 500406242 від 23.07.2013 р.;
- міжнародну автомобільну накладну (СМR) № 002410 від 23.07.2013 р.;
- сертифікат походження товару № L977.705/148653 від 23.07.2013 р.;
- митну декларацію країни відправлення № 1ЗАТ230000ЕVНТР1G2 від 23.07.2013 р.;
- платіжне доручення № 1242 від 19.07.2013 р.;
- прайс-лист від 15.07.2013 р.;
- пакувальний лист № 406390 від 23.07.2013 р.;
- сертифікат аналізів № 80433489000010 від 23.07.2013 р.;
- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»);
- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;
- довідку про транспортні витрати № б/н від 25.07.2013 р.
Однак, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в поданих декларантом документах не міститься повних відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме - не надано зовнішньоекономічного контракту та додатків до нього, якими передбачено умови платежів за оцінюваний товар.
Проте, ні в судовому засіданні (в яке відповідач не з'явився), ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, в яких саме поданих декларантом документах не містилося повних відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості, оскільки, як підтверджується наявними матеріалами справи, даний зовнішньоекономічний договір (контракт) одразу ж був наданий декларантом при митному оформленні, та зазначене чітко вбачається з переліку документів картки відмови № 100250000/2013/01423 від 26.07.2013 р.
Не зважаючи на це, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митної декларації № 100250000/2013/064951 від 26.07.2013 року, а саме:
- страхові документи, якщо здійснювалося страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями;
- зовнішньоекономічний договір, не зважаючи на те, що даний договір вже був наданий декларантом при митному оформленні, та зазначене чітко вбачається з переліку документів картки відмови № 100250000/2013/01423 від 26.07.2013 р.
Декларанта (позивача) було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.
Так, що підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними доказами по справі заперечено відповідачем, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, було надано відповідачу:
- копію експортного висновку Київської торгово-промислової палати № ЧЦ - 197/1 від 28.08.2013 р.;
- виписку з бухгалтерської документації (податкові накладні № 1625 від 17.05.2013 р., № 307 від 23.08.2013 р.);
- копію договору про перевезення № 06/12/3 від 31.05.2012 р., так як поставка товару здійснювалося на умовах FСА, відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010».
Згідно положень міжнародних правил «Інкотермс 2010», термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Так, продавець відповідає за товар, який зобов'язаний поставити, до моменту передачі перевізникові, який призначений покупцем. Після передачі товару перевізникові усі ризики втрати чи пошкодження товару несе Перевізник до моменту передачі Покупцю (копію договору № 06/12/3 від 31.05.2012 р. було надано).
Отже, страхування товару, згідно поставки товару на умовах FСА, не передбачено.
Тобто, в даному випадку, як підтверджується наявними матеріалами справи та жодними доказами не було спростовано відповідачем, позивачем було виконано в повному обсязі вимоги п. 2 та п. 3 ст. 53 Митного кодексу України та надано відповідачу повний пакет документів, який містив повні та достовірні дані для підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом (ціною договору), а також всі додаткові документи, що витребовувалися митним органом на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару.
Однак, і в даному випадку, відповідач своїм листом від 24.09.2013 року за вих. № 14.1/2-24/5183 відмовив позивачу у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів на підставі такого:
- довідка про транспортні витрати від 25.09.2013 р. видана ТОВ «Олія-транс», а СМR від 23.07.2013 р № 002410 завірено штампом іншого перевізника - «Іvа-Тrans». Документи, які підтверджують договірні та фінансові відносини зазначених юридичних осіб та їх відношення до перевезення вантажу по договору-дорученню від 31.05.2012 р. № 06/12/3 відсутні;
- прайс-лист адресований конкретному покупцеві, що суперечить його суті, а тому даний документ прийнято лише до уваги.
Проте, з приводу зазначеного, перевіривши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що такі посилання відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на допустимих доказах, та відповідно не можуть бути беззаперечною підставою для відмови позивачу у розмитненні товару за ціною контракту, у випадку надання останнім (ПП «Акрілат-Хімконтракт») до митного органу повного пакету документів, що містить повні та достовірні дані для підтвердження митної вартості товару, заявленої за першим методом (ціною договору), а також всіх додаткових документів, що витребовувалися митним органом на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару.
Так, ввезення Товару відбувалося 26.07.2013 р. про що надавалася довідка про транспортні витрати при митному оформленні від 25.07.2013 р., а не 25.09.2013 р., як невірно зазначає відповідач.
Також, така довідка видана саме ФОП ОСОБА_3 (експедитор по договору-доручення від 31.05.2012 р. № 06/12/3), а не ТОВ «Олія-транс», як невірно зазначає відповідач у листі-відмові за вих. № 14.1/2 -24/5183 від 24.09.2013 р.
Крім того, СМR від 23.07.2013 р № 002410 завірено штампом іншого перевізника - «Іvа-Тrans» LTD), так як ФОП ОСОБА_3 надає транспортно-експедиційні послуги та має право залучати до виконання перевезення третіх осіб (лист ФОП ОСОБА_3 від 08.10.2013 року за № 08102013, що доданий до матеріалів справи).
Щодо прайс-листа, то в кожному випадку такий прайс-лист продукції складається виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічним чи товаросупровідним документом, або документом, що засвідчує якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Законодавством України не визначено типової форми прайс-листів, а тому вона викладається в довільній формі.
Таким чином, відомості, наведені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Зважаючи на таке, ні в судовому засіданні (в яке відповідач не з'явився), ні в письмовому запереченні на позовну заяву, митним органом не було роз'яснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме додаткові документи не були надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, та в яких саме поданих декларантом документах не містилося повних відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, що в наведених вище документах чітко зазначені умови поставки та суми до сплати, а отже суду не зрозуміло, на підставі чого відповідач вважає, що документи, які передбачають числові значення складових митної вартості, на підставах яких проводиться розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.
Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 р., а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, щодо встановлених відповідачем під час митного контролю правильності визначення митної вартості неповних відомостей у наданих документах, вбачається те, що фактично такі висновки відповідача не підтверджуються наявними матеріалами справи, а відповідно є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, є підстави вважати, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також усіх додатково наданих на вимогу митного органу документів (зокрема також експертного висновку спеціалізованої організації), мав можливість визначити митну вартість товару саме за першим методом - за ціною договору.
Так, під час розгляду документів поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).
Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.
Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.
Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.
Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).
Враховуючи зазначене, а також наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на «виявлені неповні відомості» у поданих позивачем документах, які, як підтверджується наявними матеріалами справи - не є такими.
Інших аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем наведено та надано не було, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, судом не встановлено.
Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, заявлена позивачем митна вартість товару не є меншою, ніж ціна виробника.
Крім того, як було зазначено вище, відповідність задекларованої вартості товару поточній кон'юнктурі ринку було підтверджено позивачем висновком про якісні і вартісні характеристики товарів спеціалізованої експертної організації - Київської Торгово-промислової палати, що в свою чергу був проігнорований відповідачем з невідомих причин.
З даного приводу суд зазначає, що та обставина, коли в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2 та складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/600454/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.07.2013 р. № 100250000/2013/01423.
4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, ідентифікаційний код 24744461, р/р 2600730426 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 68,62 грн. з за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 13.02.2014 р.