20 лютого 2014 року м. Чернівці Справа № 824/3122/13-а
10:50
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;
з участю:
представник позивача -не з"явився;
представника відповідача -Штогрин З.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області, -
В поданому до суду адміністративному позові товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (далі-позивач) просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2013 року №64 про накладення штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати наказ №137 від 11.11.2013 року; визнати незаконними дії щодо проведення перевірки; визнати незаконними та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 та №204 від 26.11.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області (далі - відповідач) проведено позапланову перевірку характеристик продукції, що реалізовується об'єктом торгівлі ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", а саме магазином "Фокстрот" за адресою: м. Чернівці, пр. Незалежності, 80.
Позивач вважає, що наказ на проведення перевірки №137 від 11.11.2013 року, виданий Держспоживінспекцією України з порушенням норм чинного законодавства, а посадові особи відповідача здійснювали захід незаконно і в ході перевірки вийшли за межі предмету перевірки. Тому такий наказ слід визнати незаконним та скасувати його, крім того визнати незаконними дії щодо проведення перевірки.
Також позивач вважає, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 та №204 від 26.11.2013 року та постанова від 19.11.2013 року №64 про накладення штрафних санкцій суперечать чинному законодавству України, так як здійснював свою господарську діяльність відповідно до вимог правил торгівлі та надання послуг, а продукція, яка реалізується відповідає вимогам законодавства щодо якості та безпечності.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що перевірку проведено на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів в межах компетенції з дотриманням вимог Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відтак вважає, що оскаржувані дії та рішення є правомірними.
Представник позивача неодноразово в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Судом дослідженні докази надані сторонами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, ідентифікаційний код 35625082) зареєстроване як юридична особа.
11.10.2013 року народний депутат України Бойко В.Б. звернувся до Генерального прокурора України з проханням вчинити заходи реагування за для припинення порушення прав споживачів та здійснити перевірку торгової мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот" на факт продажу контрафактної продукції та товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні (а.с. 24).
Дане звернення, листом від 21.10.2013 року Генеральною прокуратурою України скеровано в межах компетенції голові Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (а.с.78).
У зв'язку з надходженням депутатського звернення та листа Генеральної прокуратури України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів листом від 05.11.2013 року за №5090-2-7/6 доручила територіальним органам Держспоживінспекції України здійснити позапланові заходи з перевірки продукції, яка реалізувалась у торгівельній мережі магазинів побутової техніки "Фокстрот" на дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду та захисту прав споживачів (а.с. 76).
Також Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів 06.11.2013 р. надано згоду за № 03/7-10245-2013 на проведення позапланової перевірки позивача (м. Чернівці, проспект Незалежності, 80) стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів в межах компетенції Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів (а.с. 79).
На підставі депутатського звернення народного депутата України, листа Генеральної прокуратури України, листа Держспоживінспекції України, 11.11.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області видано наказ № 137 про проведення позапланової перевірки характеристик продукції, а саме: дрібної та великої побутової техніки, споживчої апаратури, телекомунікаційної апаратури, апаратури для оброблення інформації у ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", що здійснює розповсюдження за адресою м. Чернівці, проспект Незалежності, 80(а.с. 59).
11.11.2013-12.11.2013 року відповідачем, на підставі наказу Інспекції від 11.11.2013 р. № 137 "Про проведення позапланової перевірки" та направлення на проведення перевірки від 11.11.2013 року № 137 проведено позапланову перевірку позивача, про що складено акт №000167 від 12.11.2013 року(а.с. 13-18).
За результатами розгляду матеріалів перевірки, 19.11.2013 року відповідач виніс постанову № 64 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" штрафних санкцій в розмірі 51000 грн. (а.с. 11-12).
На підставі акту перевірки №000167 від 12.11.2013 року відповідач виніс проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку(а.с. 19-22).
Також на підставі акту перевірки №000167 від 12.11.2013 року відповідач виніс рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 від 26.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом приведення у відповідність до встановлених вимог та №204 від 26.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку(а.с. 25-32).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 р. (далі - ГК України) органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 р. (далі - Закон № 877-V).
Згідно ст. 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1023-XII визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. При цьому, відповідно до п. 7 вказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 р. за 1337/20075 (далі - Положення № 206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.
Положенням № 206 передбачено основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд. При цьому, в п. 6.1 Положення № 206 передбачено, що інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
Відповідно до положень ст. 6 Закону № 877-V, однією із підстав для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Нормами ст. 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Частинами 1 та 3 ст. 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до п. 1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 р. № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 р. за № 743/21056 (далі - Порядок № 310), перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстави звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України.
Як встановлено судом, підставою для проведення позапланової перевірки позивача було депутатське звернення народного депутата України Бойка В.Б., скероване Генеральною прокурором України для розгляду до Держспоживінспекції України та згода Держспоживінспекції України від 06.11.2013 р. № 03/7-10241-2013 на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю.
Відтак, суд вважає, що оскаржуваний наказ № 137 від 11.11.2013 року про проведення позапланової перевірки, прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 877-V та Порядком № 310.
Стосовно вимоги позивача про визнання незаконними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана стаття конституції не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тільки встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність (абз. 9 п.2 мотивувальної частини від 25.11.1997 р. у справі №6-зп за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи). Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України у справі №9-зп за зверненням громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р.).
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За правилами ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Викладені в акті висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про встановлення факту порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів, а саме реалізація товару без необхідної, доступної та своєчасної інформації може призвести до негативних наслідків для позивача.
На думку суду, у випадку, якщо викладені в акті перевірки висновки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області впливають на інтереси позивача, його права та обов'язки, він може звернутися до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування таких висновків.
В даному випадку позивачем оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області щодо проведення перевірки та складання 12.11.2013 р. акта перевірки №000167 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів - а не висновки викладені в акті перевірки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачем у цій частині позовних вимог спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту його прав.
Також суд звертає увагу на те, що згідно п. 2.1, 2.4 та 3.1 Порядку № 310 перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки. Під час проведення позапланової перевірки встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів. За результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт.
З матеріалів справи вбачається, що також і доводив в ході судового розгляду справи представник відповідача, перед початком перевірки позивачу було пред'явлено направлення № 137 від 11.11.2013 р., службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, надано копію направлення на перевірку та проінформовано про мету перевірки, про що зазначено в акті перевірки від 12.11.2013 р. В подальшому, як зазначав представник відповідача, у зв'язку з виявленням порушень вимог Закону України "Про захист прав споживачів" допущених позивачем, відповідачем складено акт.
Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно провів позапланову перевірку позивача та склав за результатами виявлених порушень акт перевірки.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенню позовної вимоги про визнання незаконними (протиправними) дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області щодо проведення перевірки.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області від 19.11.2013 р. № 64 та визнання незаконними та скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 та №204 від 26.11.2013 року суд зазначає наступне.
Як вбачається із постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області № 64 від 19.11.2013 року, штраф в розмірі 51000 грн. на позивача було накладено на підставі зафіксованих в акті перевірки №000167 від 12.11.2013 року порушень у вигляді введення в обіг великої та дрібної побутової техніки, телекомунікаційної апаратури, апаратури для оброблення інформації, що не відповідає встановленим вимогам, у тому числі відсутній та неналежно застосований Національний знак відповідності, що не відповідає вимогам п.п.19,24 постанови КМУ від 29.07.2009 року №785 "ТР з електромагнітної сумісності обладнання", п.6 постанови КМУ від 03.09.2008 року №787 "Про затвердження ТР максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами", п.7 постанови КМУ від 29.10.2009 року №1149 "Про затвердження ТР безпеки низьковольтного електричного обладнання", п.п.1,3 постанови КМУ від 29.11.2001 року №1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності" та п.30 постанови КМУ від 24.06.2009 року №679 "Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання", що тягне відповідальність, передбачену п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". З цих же підстав Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 від 26.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом приведення у відповідність до встановлених вимог та №204 від 26.11.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023-XII в редакції Закону України від 01.12.2005 року № 3161-IV (далі Закон України №3161-IV), споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 цього ж Закону продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.
Відповідно до п.19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 785, національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599.
У разі коли його нанесення на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи.
Згідно п.24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 785, кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.
Відповідно до п.6 Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року № 787, введення в обіг холодильних приладів без нанесення національного знака відповідності забороняється.
Згідно п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1149, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.
Відповідно до п.п. 1,3 Постанови Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності від 29.11.2001 року №1599, національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.
Згідно п.30 Постанови Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання від 24.06.2009 року №679, на пристроях, які відповідають усім визначеним для них вимогам, повинен бути нанесений національний знак відповідності, зазначений у пункті 7 цього Технічного регламенту. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи постачальник.
У разі застосування процедури оцінки відповідності відповідно до пунктів 25, 26 або 27 цього Технічного регламенту до національного знака відповідності додається номер призначеного органу згідно з реєстром таких органів. Усі інші позначки, що можуть бути нанесені на пристрій, не повинні погіршувати видимість та розбірливість національного знака відповідності.
Національний знак відповідності наноситься на пристрій та/або на етикетку, тару, упаковку (у разі її наявності), експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Пристрій не повинен мати жодних позначок, які є подібними до національного знака відповідності та можуть ввести в оману щодо наявності або відсутності національного знака відповідності.
Статтею 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" введення продукції в обіг - це перше надання продукції на ринку України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 24 Закону України № 2735-VI передбачено, що якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо), такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 2735-VI передбачено, що виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, зокрема, що вона не вводила відповідну продукцію в обіг.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції" рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті, зокрема, за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції.
Одним із обмежувальних (корегувальних) заходів є згідно ст. 30 Закону України №2735-VI обмеження надання продукції на ринку, яке здійснюються шляхом, зокрема, приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів). Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Відповідно до ст. 33 Закону України № 2735-VI до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.
Суб'єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб'єкта господарювання.
До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб'єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані.
Пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб'єктом господарювання, підлягають обов'язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України.
Жодних доказів на спростування вчинення позивачем порушень вимог законодавства з питань захисту прав споживачів, встановлених відповідачем під час перевірки, представником ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до суду надано не було.
Суд вважає, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області при прийнятті постанови від 19.11.2013 р. № 64, якою на ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" накладено штраф у розмірі 51000 грн. за порушення вимог п.2 ч.2 ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №205 та №204 від 26.11.2013 року, діяла обґрунтовано та правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, суд вважає безпідставними обґрунтування позивача щодо неправомірності застосування штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за повторне вчинення порушення, оскільки представником відповідача доведено той факт, що на позивача накладались штрафні санкції постановою №18 та №20 від 07 грудня 2012 року, які містяться в матеріалах справи (докази скасування яких відсутні). За таких обставин відповідач правомірно застосував норми права за повторне вчинення порушення вимог законодавства позивачем.
Слід також зазначити, що в ході судового розгляду справи представником відповідача надано Рішення про внесення змін до рішення чи скасування від 02 грудня 2013 року, якими відповідач скасував оскаржувані рішення №204 та №205 від 26 листопада 2013 року. На думку суду зазначенні рішення №204 та №205 від 26 листопада 2013 року на час розгляду зазначеної адміністративної справи не можуть бути скасовані в черговий раз судом, виходячи із обставин їх правомірності та відсутності акту індивідуальної дії як такого, що порушує права свободи та інтереси позивача.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час вчинення оскаржуваних дій та прийнятих рішень, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час вирішення справи позивач не довів правомірність своїх вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160- 167 КАС України, суд,-
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 25 лютого 2014 року
Суддя О.В. Боднарюк