11.5
Іменем України
18 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9522/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Шахтобудівне управління №2» до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2013 ВП №38550251 та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Шахтобудівне управління №2» до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2013 ВП №38550251 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 18.09.2013 ВДВС Стахановського МУЮ накладено арешт на кошти ЗАТ «Шахтобудівне управління №2» для стягнення заборгованості в сумі 47170,30 грн. на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду №812/3081/13-а від 29.04.2013.
Позивач листом від 26.06.2013 №65 повідомив відповідача про надання судом розстрочки на погашення позовних вимог на травень-червень 2013 року та часткове погашення заборгованості у сумі 15723,44 грн. у травні 2013 року. Несплачена частині заборгованості була погашена в межах наданого судом строку.
Листом №99 від 21.10.2013 позивач повідомив відповідача про те, що арешт на кошти позивача накладено через три місяці після сплати заборгованості у повному обсязі, однак арешт з розрахункового рахунку не знято.
Просить скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції від 18.09.2013 про арешт коштів боржника в сумі 47170,30 грн. та зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів позивача в указаній сумі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов та стягнути понесенні витрати у сумі 253,98 грн. Додатково зазначив, що державним виконавцем при винесені постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2013 були грубо порушенні вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки після направлення позивачем листа від 26.06.2013, яким довів до відома державного виконавця про винесення судом ухвали про розстрочення виконання судового рішення та часткової сплати в сумі 15723,44 грн., державним виконавцем не було прийнято постанови про зупинення виконавчого провадження до строку, наданого ухвалою суду. Крім того, зазначив, що відповідач вчинив дії зі зняття арешту з коштів підприємства лише по спливу чотирьох місяців, що негативно вплинуло на права позивача, оскільки протягом цього часу підприємство не могло користуватися грошовими коштами по рахунку, на який відповідач наклав безпідставно арешт. Також просив винести відносно відповідача окрему ухвалу, у зв'язку з грубим порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та невнесення до Єдиного реєстру виконавчих проваджень своїх рішень.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Додатково зазначив, що на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, позивач не повідомив виконавчу службу про повне погашення податкового боргу за ухвалою суду про розстрочення виконання судового рішення. Таким чином, на момент прийняття рішення про накладення арешту на кошти боржника у виконавчої служби були відсутні відомості щодо відсутності у позивача боргу за виконавчим документом. Щодо посилання позивача про відсутність постанови про зняття арешт від 24.10.2013 у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, представник зазначив, що у зв'язку з недосконалістю роботи даного реєстру, постанова про скасування арешту від 24.10.2013 державним виконавцем внесена не була, оскільки вказана постанова державним виконавцем була створена шляхом зміни даних у постанові про арешт коштів боржника від 18.09.2013, яка вже була внесена в реєстр виконавчих проваджень, а тому новостворений документ - постанова про зняття арешту від 24.10.2013 автоматично не відобразилась у реєстрі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Згідно статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У судовому засіданні було встановлено, що 19.06.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №38550251 з примусового виконання виконавчого листа №812/3081/13-а, виданого 29.04.2013 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з ЗАТ «Шахтобудівне управління №2» заборгованості у сумі 47170,30 грн. (арк. справи 22).
Під час вчинення виконавчих дії, позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 26.06.2013 за № 65, в якому повідомив, що 22.05.2013 ухвалою суду було відстрочено виконання судового рішення про стягнення боргу в сумі 47170,30 грн. строком на три місяця з травня по червень 2013 року, зі сплатою боргу за травень 2013 року в сумі 15723,44 грн. На підтвердження сплаченої суми в розмірі 15 723,44 грн. позивач надав платіжні доручення № 55 від 20.05.2013 на суму 5000,00 грн.; № 56 від 22.05.2013 на суму 6804,86 грн.; № 59 від 31.05.2013 на суму 3918,58 грн. (а.с. 5-8).
18.09.2013 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції ВП №38550251 на підставі рішення суду про стягнення з позивача боргу у сумі 47170,30 грн. було накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках: №2600637997301, №2604037997301, та всі інші рахунки в ПАТ «Енергобанк», МФО 300272 та ЗАТ «Шахтобудівне управління №2» (арк. справи 10). Згідно супровідного листа від 26.09.2013 за вих. № 18488 постанова була направлена сторонам у виконавчому провадженні (а.с. 9). Згідно копії поштового конверту (а.с. 11) вказана постанова відповідача надійшла на адресу позивача 16.10.2013.
Після отримання постанови про накладення арешту на кошти боржника від 18.09.2013, позивачем 21.10.2013 за вих. № 99 було спрямовано лист на адресу державної виконавчої служби про повне погашення боргу, розстроченого сплатою на підставі ухвали суду, що підтверджується платіжними дорученнями № 67 від 02.07.2013; № 71 від 11.07.2013; № 78 від 22.07.2013 (а.с. 12,13).
24.10.2013 у зв'язку з документальним підтвердженням боржника про повне виконання рішення суду відповідачем прийнята постанова про зняття арешту з коштів боржника (а.с. 52).
25.10.2013 за вих. № 20581 державним виконавцем на адресу Філії АБ «Енергобанк» було направлено постанову державного виконавця про зняття арешту з коштів на рахунках боржника для виконання (а.с. 72).
Згідно листа Філії АБ «Енергобанк» від 25.11.2013 за вих. № 11.1/3417 ВДВС Стаханівського МУЮ повідомлено, що постанова про зняття арешту з коштів боржника ВП № 38550251 від 24.10.2013 прийнята до виконання 20.11.2013. Арешт з рахунків, що належать ЗАТ «Шахтобудівне управління № 2» знято (а.с. 74).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).
Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Права та обов'язки державного виконавця закріплені у статті 11 вказаного Закону.
Згідно частини 1 статті 12 Закону № 606 сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно частини 5 статті 12 Закону № 606 сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону № 606 особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
У відповідності до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 1 та 3 статті 27 Закону № 606 передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно частини 1, 2, 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У судовому засіданні було встановлено, що ухвалою суду від 22.05.2013 було розстрочено виконання судового рішення від 29.04.2013 про стягнення з позивача боргу в сумі 47170,30 грн. строком на три місяці починаючи з 01 травня 2013 по 31 липня 2013 року включно, шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 15723,43 грн. щомісячно та сплатою у липні 2013 року заборгованості в сумі 15723,44 грн.
На підставі платіжних доручень № 55 від 20.05.2013 на суму 5000,00 грн.; № 56 від 22.05.2013 на суму 6804,86 грн.; № 59 від 31.05.2013 на суму 3918,58 грн. згідно вимог ухвали суду від 22.05.2013 позивачем було частково погашено заборгованість в сумі 15723,44 грн.
26.06.2013 позивачем було спрямовано на адресу відповідача лист про надання рішенням суду розстрочки щодо сплати заборгованості в сумі 47170,30 грн. та здійснення ним часткової сплати заборгованості в сумі 15723,44 грн.
21.10.2013 після отримання постанови про накладення арешту на кошти боржника від 18.09.2013, позивачем було направлено на адресу відповідача лист про повне погашення боргу в липні 2013 року на підставі платіжних доручень № 67 від 02.07.2013; № 71 від 11.07.2013; № 78 від 22.07.2013.
Таким чином, судом було встановлено, що позивачем про повне погашення боргу за рішенням суду було повідомлено відповідача лише 21.10.2013, тобто після прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні. Внаслідок чого, судом встановлено, що на момент прийняття відповідачем постанови про накладення арешту на кошти боржника - 18.09.2013, державний виконавець не володів інформацією щодо відсутності боргу з боку боржника за виконавчим провадженням. Оскільки частиною 5 статті 12 Закону № 606 чітко встановлено обов'язок боржника щодо письмового повідомлення протягом трьох робочих днів державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення, у відповідача, в даному випадку, були в наявності законні підстави для прийняття рішення про накладення арешту на кошти боржника.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не було у визначений законом порядок своєчасно повідомлено державного виконавця про повне погашення заборгованості, стягнутої за рішенням суду, а тому відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» правомірно було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника 18.09.2013.
Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що на час розгляду справи відповідачем 24.10.2013 було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, що містяться на рахунках у ПАТ «Енергобанк», у зв'язку із повним погашенням боргу в сумі 47170,30 грн.
Також, на вимогу суду ПАТ «Енергобанк» листом від 12.12.2013 за вих. № 11.1/3904 повідомив, що 17.10.2013 була прийнята до виконання постанова про арешт коштів боржника ВП № 38550251 від 18.09.2013 по рахунку № 2600637997301/980, який належить ЗАТ «Шахтобудівельне управління № 2», яка була знята 20 листопада 2013 року на підставі постанови про зняття арешту з коштів боржника ВП № 38550251 від 24.10.2013 (а.с. 59).
Таким чином, на момент розгляду даної справи оскаржувана постанова втратила своєї дії з моменту прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з коштів боржника 24.10.2013, у зв'язку з чим було знято арешт з коштів позивача в ПАТ «Енергобанк». Тобто, на момент розгляду справи по суті, відсутні підстави вважати про порушення прав позивача, а тому як наслідок підстави для скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника від 18.09.2013 та зобов'язання позивача вчинити дії щодо зняття арешту з коштів позивача у ПАТ «Енергобанк» у суду відсутні.
Посилання позивача на невиконання відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження» в частині не вжиття заходів щодо прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з отриманням відомостей про наявність ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не стосуються предмету розгляду справи та позивачем не було заявлено позовних вимог про визнання дій відповідача в цій частині протиправними.
Посилання позивача на те, що відповідачем були порушенні вимоги закону під час вчинення виконавчих дій, а саме, не було внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанови про зняття арешту з коштів боржника від 24.10.2013, суд вважає незмістовним, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 1,2 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оскільки предметом розгляду даної справи є постанова про накладення арешту на кошти божника від 18.09.2013, тому саме в цій частині суд повинен перевірити правомірність прийняття відповідачем вказаної постанови. Тобто, обставини на які посилається позивач ніяким чином не стосуються предмету розгляду даної справи, а тому в розумінні статті 70 КАС України не можуть бути належними доказами для встановлення обставин, що обґрунтовують вимоги позивача та, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали відносно відповідача на підставі статті 166 КАС України, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки питання щодо прийняття окремої ухвали відносно однієї із сторін належить виключно до компетенції суду, який може постановити таку ухвалу лише у разі встановлення під час розгляду справи порушення закону суб'єктом владних повноважень. Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду для винесення окремої ухвали за результатами розгляду даної справи. Враховуючи встановлені обставини під час розгляду справи, суд не вбачає підстав для винесення відносно відповідача окремої ухвали.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем забезпечено явку представника відповідача та надано для огляду у судовому засіданні оригінал виконавчого провадження.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Враховуючи встановлені обставини, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Згідно ч. 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача залишені судом без задоволення, підстав для стягнення заявлених судових витрат на користь позивача у суду немає.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Шахтобудівне управління №2» до Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2013 ВП №38550251 та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 лютого 2014 року.
Суддя Н.В. Кравцова