10 лютого 2014 року ( 11 год. 25 хв.)Справа № 808/10157/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,
та представників
від позивача: Русінова Т.Ю., довіреність № 01 від 02.01.2014
від відповідача: Гревцева О.О., довіреність № 6/10 від 27.06.2013
від третьої особи: Буря О.Є., довіреність № 1 від 08.01.2014
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя
третя особа: Приватне акціонерне товариство «Компанія «Приват Інтертрейдінг», м. Дніпропетровськ
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0000393010 щодо зменшення суми від'ємного значення з ПДВ у розмірі 187 772,00 грн., № 0000403010 щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 187 772,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 93 886,00 грн., № 0000413010 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі основного платежу 103 330,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 51 665,00 грн.
В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновки контролюючого органу про те, що ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» фактично не здійснювало господарську діяльність, а лише документувало операції з товаром, отриманим від ПАТ «ЗФЗ», у зв'язку з чим, операції за господарськими взаємовідносинами між ПрАТ «Компанія «Інтертрейдінг» та ПАТ «Дніпроспецсталь» не мали реального товарного характеру, не відповідають дійсності та спростовуються дослідженими під час перевірки доказами. Вказує, що до перевірки позивачем надавались всі первинні документи, якими оформлена угода між ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг», зауваження до оформлення яких в акті перевірки не виказані. У зв'язку із цим вважає, що товариство мало всі підстави, згідно положень ст. 138, та ст. 198 ПК України, відображати витрати та формувати податковий кредит за операцією між ПрАТ «Компанія «Інтертрейдінг» та ПАТ «Дніпроспецсталь». Зазначає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на висновках невиїзної перевірки іншої юридичної особи (ПрАТ «Компанія «Інтертрейдінг»), що в свою чергу, не може бути належним доказом відсутності реального характеру угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 17.01.2014 вих. № 4999/10-014 вказав на те, що за результатами проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог п. 14.1.27 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме встановлено відсутність реального характеру угоди по взаємовідносинам ПАТ «Дніпроспецсталь» з ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг». Зазначає, що згідно висновків акту від 07.11.2013 № 1988/22-03/20006660 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» за серпень 2013 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПАТ «Компанія «Приват Інтретрейдінг» по ланцюгу постачання: ПАТ «Запорізький завод феросплавів» - ПрАТ «Приват Інтертрейдінг» - контрагент/покупець ПАТ «Дніпроспецсталь». Стверджує, що ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» документувались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Відповідно до висновку ГОВ СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів № 2426/вн від 15.11.2013 встановлено ознаки фіктивності по взаємовідносинам ПАТ «Дніпроспецсталь» з ПрАТ «Компанія «Приват Інтретрейдінг» за період серпень 2013 року. На підставі викладеного, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.
За клопотанням позивача у судовому засіданні 20.01.2014 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг».
В письмових поясненнях від 10.02.2014 вх. № 5291 третя особа зазначила, що на виконання умов укладеного з ПАТ «Дніпроспецсталь» договору № 01/2013/11130286 від 08.04.2013 ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» здійснило поставку марганцевої продукції в загальній кількості 41,95 тн. на загальну суму 1 126 629,35 грн. Стверджує, що вказане підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують реальність та дійсний характер проведених господарських операцій, направленість їх на настання реальних наслідків - здійснення фактичного постачання продукції від постачальника ПАТ «Запорізький завод феросплавів» до ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» та в подальшому до ПАТ «Дніпроспецсталь». Вказує, що ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» в своєму податковому обліку з податку на додану вартість в повній мірі відобразило податкові зобов'язання з ПДВ, в зв'язку із здійсненням поставки продукції на користь позивача, що також свідчить про реальність укладеної угоди.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав викладені пояснення, просить їх врахувати при прийняті рішення по суті.
В судовому засіданні 10.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі наказу № 267 від 05.11.2013 та згідно направлень № 0211, № 0212 від 05.11.2013, в порядку п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78 ПК України СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпроспецсталь» щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, за результатами якої складено Акт № 244/30-00/00186536 від 28.11.2013.
Перевіркою встановлено, порушення:
1) п. 14.1.27 ст. 14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 30.09.2013 у сумі 103 330,00 грн.;
2) п.п.14.1.181, п.14.1 с.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, розділу І «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом Мінфіну від 17.12.2012 № 1340 в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2013 по 30.09.2013 на загальну суму 187 772,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 на суму 187 772,00 грн.
02.12.2013 ПАТ «Дніпроспецсталь» подані заперечення на акт перевірки № 244/30-00/00186536 від 28.11.2013, за результатами розгляду яких (відповідь від 09.12.2013 вих. №3487/10/30-10) контролюючим органом у задоволенні було відмовлено.
12.12.2013, на підставі акту перевірки № 244/30-00/00186536 від 28.11.2013, СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000393010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми від'ємного значення з ПДВ у розмірі 187 772,00 грн., № 0000403010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 187 772,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 93 886,00 грн. та № 0000413010 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 995,00 грн., в т.ч. 103 330 грн. за основним платежем та 51 665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2013 № 0000393010, №0000403010 та № 0000413010 ПАТ «Дніпроспецсталь» звернулось до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).
Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом з'ясовано, що ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської ради 15.04.1994 № 505-р.
08.04.2013 між ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) та ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» (постачальник) укладено договір поставки № 1/2013/11130286, відповідно до умов якого покупець зобов'язується прийняти та сплатити, а постачальник поставити продукцію виробництва ПАТ «Запорізький феросплавний завод».
Згідно специфікації № 5 товаром, що відвантажується протягом серпня 2013 року, є марганець металевий Мн95, кусок, навалом, якість якого повинна відповідати ГОСТ (6008-90) в кількості 40,00БТ на загальну суму 1 074 259,20 грн., в т.ч. ПДВ 179 043,20 грн.
Відповідно до розділу 6 Договору, умови поставки - FCA склад вантажовідправника (згідно Інкотермс 2010); поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця.
На підставі накладних № 2201 від 07.08.2013, № 2216 від 16.08.2013, № 2222 від 27.08.2013 ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» відвантажено, а ПАТ «Дніпроспецсталь» на підставі довіреностей № 2201 від 07.08.2013, № 2216 від 16.08.2013, № 2222 від 27.08.2013 отримано марганець металевий Мн95 в загальній кількості 41,95тн. на суму 1 126 629,35 грн., в т.ч. ПДВ 187 771,56 грн.
На поставку товару постачальником виписані податкові накладні № 17 від 07.08.2013, № 29 від 16.08.2013, № 38 від 07.08.2013, а також передані сертифікати якості № 2613 серія БА № 014111, № 2869 серія БА № 014298, № 011112 серія БА № 3089.
Як і передбачалось умовами укладеного між сторонами договору, перевезення придбаного товару здійснювалось безпосередньо самим покупцем (ПАТ «Дніпроспецсталь»), про що в матеріалах справи є копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 07.08.2013 № 774332, від 16.08.2013 № 774710, від 27.08.2013 № 773064 та ТТН 12 ААВ від 07.08.2013, ТТН 12 ААВ від 16.08.2013, ТТН 12ААВ від 27.08.2013 відповідно.
Оприбуткування придбаного марганцю металевого Мн95 на складі позивача здійснювалось за прибутковими ордерами, копії яких долучені судом до матеріалів справи.
На підставі рахунків-фактур № 2201 від 07.08.2013, № 2216 від 16.08.2013, № 2222 від 27.08.2013 ПАТ «Дніпроспецсталь» оплатило отриманий товар, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.
Рух придбаного марганцю Мн95 у товариства ПАТ «Дніпроспецсталь» з подальшим його використанням у власній господарській діяльності підтверджується витягами з оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку «Запаси» за серпень-вересень 2013 року.
Отже, отриманий ПАТ «Дніпроспецсталь» товар був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований на підставі прибуткових ордерів, оплачений та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Також, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, а також станом на час розгляду справи по суті безпосередній постачальник позивача - ПрАТ «Приват Інтертрейдінг» у встановленому порядку є зареєстрованим уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в том числі ПДВ, а ПАТ «Дніпроспецсталь» при укладанні угоди проявило достатню обачність та отримав відомості про державну реєстрацію свого контрагента як суб'єкта господарювання, як платника ПДВ, що підтверджується долученими до справи копіями виписки з ЄДРПОУ, довідкою АА № 407501 з ЄДРПОУ, Свідоцтвом № 100340484 від 22.06.2011 про реєстрацію платником ПДВ.
Натомість податковий орган в обґрунтування своєї позиції в акті перевірки посилається на те, що ним отриманий акт від 07.11.2013 № 1988/22-03/20006660 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про проведення позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Приват Інтертрейдінг» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ з контрагентами за серпень 2013 року. Зазначає, що за висновками акту перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у серпні 2013 року, що свідчить про те, що правочини між ПАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» та підприємством-постачальником - ПАТ «Запорізький завод феросплавів», покупцем - ПАТ «Дніпроспецсталь» не мали на метінастання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нереальними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Проте, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, оскільки відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.
Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.
Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і
суспільства, його моральним засадам.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
Ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи по суті представниками відповідача не надані належні докази вини посадових осіб позивача чи його контрагента, зокрема, вирок суду, щодо притягнення останніх до відповідальності за податкові злочини.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
В тому випадку, коли контролюючий орган вважав укладений між позивачем та ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» договір оспорюваним, то відповідно до положень 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України відповідач був не позбавлений права звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Доказів наявності такого звернення, або судового рішення за результатами розгляду такого спору представниками контролюючого органу не надано.
Крім цього, контролюючий орган говорить про відсутність у ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» прав власника на передачу товару, оскільки товар від виробника переходив безпосередньо до вигодонабувачів, зокрема, ПАТ «Дніпроспецсталь».
Щодо наявності у ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» прав власника суд зазначає, що відповідно до п. 6.4 договору поставки № 11-13/38 від 08.04.2013, укладеного між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (постачальник) та ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» (покупець), моментом переходу права власності вважається момент приймання товару авто-перевізником або вантажоодержувачем до транспортування.
Таким чином, ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» набув права власника на товар в установленому договором порядку.
Той факт, що фізичного переміщення товару між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг» не відбувалось, по-перше, не заборонено законодавством, а по-друге, не може свідчити про відсутність реального характеру угоди.
Також, в письмових запереченнях на адміністративний позов контролюючий орган посилається на те, що між суб'єктами господарювання металургійної галузі існують сталі налагоджені системні зв'язки, а тому позивач був обізнаний про цінову політику на марганець металевий. Проте, ПАТ «Дніпроспецсталь» нібито придбавало марганець у ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг», хоча йому достовірно було відомо, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» продає цей самий марганець за ціною на третину нижче ніж ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг».
З пояснень представників як позивача, так і третьої особи судом з'ясовано, що дійсно ПАТ «Дніпроспецсталь» обізнано про вартість марганцю металевого і мало безпосередні тривалі господарські взаємовідносини на певному етапі з ПАТ «Запорізький завод феросплавів», проте, придбавати вказаний товар у досить незначній кількості виробнику є економічно невигідним. З огляду на це, продаж відбувається посереднику - ПрАТ «Компанія «Приват Інтертрейдінг», який придбаває товару великих кількостях та за передплатою.
Крім того, як з'ясувалось, і це не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, сама господарська операція, не дивлячись на придбання сировини дорожче а ніж у безпосереднього виробника, була дохідною, а товариство за її результатами отримало прибуток.
Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.
На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.
Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0000393010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми від'ємного значення з ПДВ у розмірі 187 772,00 грн., № 0000403010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 187 772,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 93 886,00 грн. та № 0000413010 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 995,00 грн., в т.ч. 103 330 грн. за основним платежем та 51 665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.
У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Компанія «Приват Інтертрейдінг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 12.12.2013 № 0000393010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми від'ємного значення з ПДВ у розмірі 187 772,00 грн., № 0000403010 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 187 772,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 93 886,00 грн. та № 0000413010 про збільшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 995,00 грн., в т.ч. 103 330 грн. за основним платежем та 51 665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 458,80 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко