Справа № 750/10276/13-ц Провадження № 22-ц/795/412/2014 Головуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Литвиненко І. В.
Категорія -цивільна
07 лютого 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЛитвиненко І.В.
суддів: Страшного М.М., Шарапової О.Л.
при секретарі:Герасименко Ю.О.
за участю:представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6, нотаріуса ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7,
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи та виклик до суду спеціаліста з метою роз'яснення захворювань померлого та їх вплив на здатність читати і ставити підпис. Апелянт також зазначає, що заповіт його батька складено та підписано без згоди померлого, тобто з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився. Відомості про його повідомлення відсутні. Однак апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача, так як повідомлення його представника ОСОБА_10 є, відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України, повідомленням і його.
Представник ОСОБА_10 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням її на лікуванні з наданням у майбутньому медичних документів. Апеляційний суд не знаходить підстав, передбачених ст.191 ЦПК України, для відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
Представник відповідача ОСОБА_6 та нотаріус ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_9, який є батьком ОСОБА_8, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 04.02.2013 року він склав заповіт на ім'я ОСОБА_5, який був підписаний замість нього через хворобу ОСОБА_11 в присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу ОСОБА_7
Коли ОСОБА_8 01.07.2013 року звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, його повідомили, що спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5
ОСОБА_8 вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки батько був письменним, не дивлячись на хворобу, вільно володів правою рукою, і міг сам підписати заповіт. Крім того, ОСОБА_8 вважає, що вказаний заповіт батько склав проти своєї волі через свій хворобливий стан, а в дійсності він завжди хотів всю квартиру залишити сину.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заповіт було складено та посвідчено 04.02.2013 року відповідно до вимог чинного законодавства, а матеріали справи не містять підстав для визнання заповіту недійсним.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають матеріалам справи та положенням діючого законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач жив окремо від батька. Заповідач ОСОБА_9 жив з ОСОБА_5 з 1985 року. ОСОБА_8 не надав доказів того, що батько склав заповіт на ОСОБА_5 проти своєї волі через безпорадний стан і хворобу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи та виклик до суду спеціаліста з метою роз'яснення захворювань померлого та їх вплив на здатність читати і ставити підпис, не заслуговують на увагу, оскільки визначення здатності вчиняти підпис і конкретизувати цей підпис у документі законодавством покладено на самого заповідача, нотаріуса та свідків.
Нотаріус ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що через слабкість ОСОБА_8, йому було роз'яснення право на залучення свідків та доручення іншій особі підписати заповіт, передбачене ст.1253 ЦК України, і він погодився на це. Пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили той факт, що заповідач мав намір скласти заповіт і доручив підписати заповіт іншій особі.
Посилання апелянта на ту обставину, що батько міг рухати руками, як убачається з карти виїзду швидкої допомоги від 08.02.2013 року, де зазначено що він виривав катетер, не підтверджують того факту, що ОСОБА_8 міг самостійно прочитати у голос заповіт, написати фразу „заповіт прочитано уголос та власноручно підписано", поставити підпис, і не спростовує його бажання доручити зробити підпис від його імені іншій особі.
Суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази, які відносяться до предмету позову, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано зазначив, що складання та посвідчення заповіту померлого ОСОБА_9 було вчинено відповідно до положення Закону України «Про нотаріат», Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 р. № 296/5.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: