Справа № 0144/738/13-ц Провадження № 22-ц/772/1904/2013Головуючий в суді першої інстанції:Задорожна Л.І.
Категорія: 23Доповідач: Жданкін В. В.
"29" липня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючогоЖданкіна В.В.
суддів:Якименео М.М., Марчук В.С.
при секретаріЯблонської І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (далі - ТОВ "ПК "Зоря Поділля"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - відділ Державного земельного агентства у Теплицькому районі, про визнання недійсним договору оренди землі,
за апеляційною скаргою ТОВ "ПК "Зоря Поділля" на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року,
рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року зазначений позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 08 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "ПК "Зоря Поділля" за №041005900415. Судові витрати на користь позивача стягнуто з відповідача.
В апеляційній скарзі ТОВ "ПК "Зоря Поділля", посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 711058 позивачу ОСОБА_6 належить земельна ділянки площею 3,4290 га, розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.
8 листопада 2011 року між ОСОБА_6 та ТОВ "ПК "Зоря Поділля" укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 3,4290 га, терміном на п'ять років, вказаний договір зареєстровано у Теплицькому відділенні ДП "Центр ДЗК" 24 грудня 2010 року за № 0410059004.
Встановлено, що у договорі оренди землі укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ "ПК "Зоря Поділля" відсутні істотні умови, які встановлені законом, а саме: в договорі не зазначено існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а також не передбачено в договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також, в акті прийому-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору оренди, не міститься вказівки на договір оренди, за яким передається об'єкт оренди та дати коли цей об'єкт передавався, а акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складено до державної реєстрації договору оренди та не містить підписів позивача та представників відділу Державного земельного агентства у Теплицькому районі.
Задовольняючи позов та визнаючи недійсним укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "ПК "Зоря Поділля" договір оренди, суд першої інстанції правильно виходив із встановлених ним обставин, що у договорі оренди відсутні істотні умови, а саме: існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельних ділянок, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, наявність яких у договорі передбачено положеннями абзаців 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", що відповідно до положень частини 2 цього Закону є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Правильно суд виходив із того, що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених, цією статтею цього Закону, є підставою для визнання договорів недійсними відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством, як істотні.
Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За правилами абзаців 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Виходячи із положень частини 2 цієї статті цього Закону відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для визнання договору оренди недійсним.
У відповідності до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За правилами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 4,5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, відсутність у спірному договорі оренди істотних умов встановлених абзацами 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" є достатньою підставою для визнання вказаного договору оренди землі недійсним, відповідно до правил частини 2 статті 15 цього Закону.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.
Так, суперечать нормам матеріального доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у пункті 26 договору існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки означає відсутність таких обмежень (обтяжень), оскільки положення частин 1 та 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачають безпосереднє зазначення у договорі оренди землі, у зрозумілій для сприйняття формі, істотної умови, яка визначена законом як обов'язкова. В даному випадку йдеться про існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (абзац 9 частини 1 статті 15 Закону). Вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Посилання у апеляційній скарзі на судову практику суду касаційної та апеляційної інстанцій, яка підтверджує позицію відповідача, не є тими доводами, через які суд має задовольнити подану апеляційну скаргу. Застосування судами при вирішенні справ такої судової практики судів касаційної та апеляційної інстанцій законом не передбачено.
Разом із тим, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував судову практику Верховного Суду України, саме постанови цього суду від 4 квітня 2012 року №21цс12 та від 18 липня 2012 року №6-77 цс12, які підлягають застосуванню в силу вимог статті 360-7 ЦПК України.
Доводи про те, що оспорюваний договір оренди землі був укладений за погодженням сторін і умови договору відповідали їх волі не спростовує висновки суду, оскільки цей договір не відповідає вимогам частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" щодо істотних умов договору, що є беззаперечною підставою для визнання договору недійсним.
Доводи представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду про відповідність оспорюваного договору Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №220 від 3 березня 2006 року не дають підстав для скасування рішення, оскільки відповідність укладеного опорюваного договору вказаному Типовому договору правового значення не має, оскільки вказані вище істотні умови встановлені законом, який має вищу юридичну силу.
Ураховуючи, що судом правильно встановлено відсутність у договорі оренди двох істотних умов встановлених частиною 2 статті 15 Закону, а саме існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, через наявність яких договір оренди підлягає визнанню недійсним, доводи апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду обставинам справи відносно інших істотних умов оренди, не впливають на суть ухваленого рішення яким договір оренди землі визнано недійсним.
З урахуванням цього інші доводи апеляційної скарги не дають підстав апеляційному суду для скасування правильного по суті рішення суду.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" відхилити.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року у цій справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: В.В. Жданкін
В.С. Марчук
М.М. Якименко