"18" лютого 2014 р. Справа № 917/2165/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.
при секретарі Соколовій Ю.І.,
за участю представників:
позивача - Гречко С.І.
відповідача - Міняйло Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №117П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року у справі №917/2165/13
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава,
до Полтавського обласного комунального підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,
про стягнення грошових коштів у сумі 1903090,45 грн.,
В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", в якій просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 1381550,62 грн. та три відсотки річних у розмірі 521539,83 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року у справі №917/2165/13 (суддя Мацко О.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 1036162,96 грн. пені, 521539,83 3% річних та 38061,81 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року у справі №917/2165/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні пені, 3% річних та судового збору повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що дослідженню підлягає правильність розрахунків пені та 3% річних.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що пеня та 3% річних нараховані законно та обґрунтовано. Крім того, відсутність у відповідача коштів не звільняє його від відповідальності. Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року у справі №917/2165/13 залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи і відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (товариство) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (замовник) було укладено договір №211/11ТКЕн на постачання природного газу (а.с.11-16).
Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.1. договору товариство зобов'язується передати у власність замовнику у IV кварталі 2001 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно із п. 1.2. газ, що продається за цим договором, використовується замовником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Товариство передає замовнику з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 47350,0 тис. куб. м. (п. 2.1.)
Пунктом 5.2. передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ 1309,20 грн.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 11.1. передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Згідно із п. 11.2. усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Матеріали справи свідчать, що 25 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (споживач) уклали додаткову угоду до договору №211/11ТКЕн на постачання природного газу від 30.09.2011 року, виклавши його в новій редакції (а.с.17-22).
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди постачальник постачає природний газ позивачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивач в період з травня 2012 року по грудень 2012 року поставив відповідачу природний на загальну суму 68318831,93 грн., що підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу.
Вищевказані факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі №917/328/13-г.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 4.6. додаткової угоди оплата вартості послуг постачання газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки на поточний рахунок постачальника №26034304545 відкритий у Полтавському облуправлінні ПАТ «ощадбанк». Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п. 5.3.3. додаткової угоди споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав частково, сплативши лише 36123196,12 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 32195635,81 грн.
В ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 6.1. додаткової угоди за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, згідно з договором і чинним законодавством України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі №917/328/13-г стягнуто з відповідача на користь позивача 32195635,81 грн. основного боргу, а також 10000,00 грн. пені та 134541,26 грн. 3% річних за період з 06.06.2012 року по 16.02.2013 року.
Як стверджує позивач, відповідач й надалі продовжує неналежно виконувати свої зобов'язання за договором №211/11ТКЕн на постачання природного газу від 30.09.2011 року, в зв'язку з чим йому на грошові зобов'язання листопада та грудня 2012 року було нараховано 1381550,62 грн. пені за період з 17.02.2013 року по 06.06.2013 року, а також 521539,83 грн. 3% річних за період з 17.02.2013 року по 03.07.2013 року.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Умовами договору, а саме п. 6.2.2. встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, в зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, обґрунтовано нарахована пеня в сумі 1381550,62 грн. та 3% річних в сумі 521539,83 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками (а.с.3-4).
Проте, відповідач надав до місцевого господарського суду клопотання, в якому просив зменшити розмір пені на 90 %, у зв'язку із знаходженням у скрутному фінансовому стані (а.с.160-162).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно із пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав зобов'язання за договором внаслідок об'єктивних виняткових обставин, що пов'язані з основною діяльністю підприємства, а саме забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів у м. Полтаві. Послуги надаються відповідачем згідно тарифу, затвердженого Полтавською обласною радою та НКРЕ, який є нижчим від економічно обґрунтованого рівня, в зв'язку з чим, відповідач щомісяця недотримує різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується за згаданим тарифом. Заборгованість перед підприємством з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за листопад-грудень 2012 р. становить 17449300 грн., а за 1 квартал 2013 р. - 40054200 грн.
Крім того, місцевим господарським судом було взято до уваги майновий стан позивача, який також несе збитки, зокрема, через неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків.
З урахуванням зазначеного, даний випадок є винятковим, тому висновок суду першої інстанції, про зменшення розміру пені на 25 %, тобто на 345387,66 грн., є правомірним та обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, а саме в постанові від 26.12.2012 р. у справі №5004/635/12, в постановах від 28.02.2013 р. у справі №11/5025/641/12 та у справі №16/5005/8055/2012, а також в постанові від 05.08.2013 р. у справі №912/13/13-г.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1036162,96 грн. пені та 521539,83 3% річних.
В свою чергу, колегія суддів вважає, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19 грудня 2013 року у справі №917/2165/13 залишити без змін.
Повна постанова складена 20 лютого 2014 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.